Старий рік минає...Новий рік гряде!

         Нарешті дочекались снігу…Так наприкінці свого панування вирішив  потішити нас 2019 рік, до закінчення якого залишаються лічені години….Тож на фоні сьогодення додалось хоч трохи настрою. Надворі так урочисто. При сонячних променях сніг виблискує ніби розсипані дорогоцінності. Особливо тішиться дітвора…               
       Настала пора підводити  підсумки про прожите і пережите цього року, зокрема в нашій бібліотеці. Багато чого було цікавого та креативного... А щоб не втомлювати вас, наші відвідувачі, пропонуємо переглянути  у світлинах найяскравіші моменти з нашого життя.

 

 З прийдешнім  2020 роком! 

Хай здійсняться всі ваші мрії і надії!!!

Ялинка без ялинки

   
     Зимові новорічні свята – найкраща, найважливіша подія року. До них готуються всі, їх з нетерпінням чекають і дорослі, і малі. Новорічні клопоти починаються, як правило, з пошуку красуні-ялинки. Люди вже так звикли до цього атрибуту новорічного свята, що не замислюються над тим, скільки це  коштуватиме нашій природі. 

    Створити відчуття свята, радісного очікування новорічного дива можна і без знищення дерев. Поступово все більше людей віддають перевагу штучним ялинкам. Новорічну ялинку можна створити власними руками, зробивши святкову композицію. Набагато краще й цікавіше прикрашати соснові чи ялинкові гілки, робити ялинки з підручного матеріалу, створюючи новорічні композиції, які можуть стати гарним подарунком для батьків і друзів, прикрасити домашню оселю, аудиторію чи робочий кабінет.

       Зрублені деревця не приносять стільки радості, як створені власноруч новорічні композиції. Адже готуючись до свята, створюючи поробку власними руками, людина отримує позитивні емоції та живе ними тривалий час і ділиться з іншими. Це підтвердили і наші умільці, взявши участь у новорічному параді "Ялинка без ялинки".
В рух пішли різні  підручні матеріали. 
Що з цього вийшло? Судити Вам. 

      Приємний бонус - можна пишатися тим, що зроблена своїми руками іграшка існує в єдиному екземплярі.

Створити свято у своєму домі не знищуючи природу – це зручно, гарно, актуально і навіть модно в наш час!

Листівка Святому Миколаю

Через поле, через гай

 Йде до діток Миколай.

 У білесенькій торбинці

 Він усім несе гостинці!

        Напевно, всі хоч раз писали листа до Миколая? Якщо ні, то точно отримували від нього подаруночок у ніч з 18-го на 19-те грудня! Чому всі так чекають на нього і не забувають про цього святого, і від імені Миколая таємно роблять подарунки один одному в день його вшанування?

        Святого Миколая люблять і дорослі, і діти, бо коли ми, подібно до нього робимо добро, не чекаючи на це похвали, стаємо ближчими до неба!

      Діти дуже чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая. Листи з своїми побажаннями уже давно написані і вкинуті у поштові скриньки або покладені за вікно.

Але ж ми уміємо не тільки просити, але й дякувати! Тому сьогодні учасники гуртка «Умійко» взялись за гарну справу – із захопленням та настроєм виготовляли листівки-подяки Святому Миколаю. Завзято вирізали, клеїли та прикріплювали деталі фігурки, висловили щирі слова вдячності. Тож сьогодні під подушкою у всіх наших діток на Миколая чекає приємна несподіванка. 

По завершенні творчої майстерні «Листівка Святому Миколаю» всі учасники залишились задоволеними і навіть з подарунками – солодкий сюрприз від бібліотеки.

Сьогодні нас чекає таємнича та чарівна ніч!

Бажаємо усім під подушкою знайти смачну цукерку, а в житті — світлий шлях до успіху і мрії. Добра  Вам та здійснення найзаповітніших мрій та бажань! 

З днем Святого Миколая!

Зимові роздуми з ароматом чаю

Зелений чай, ватрушка на сніданок,

У вікна – неймовірний сонцесяй,

Лиш де-не-де шифоновий серпанок,

Спустив на луки обважнілий край.

        Похмуру осінь змінила зима — чудова й красива пора року. Вона часто починається з холодних вітрів і сонячних морозних днів, що прийшли на зміну дощам пізньої осені. Дерева, що вже давно скинули своє листя, занурились в глибокий сон. Яскраве сонце світить лише кілька годин на добу і зовсім не зігріває. На вулиці мороз, і люди видихають густі струмені пари. Усі закутались в теплі шарфи, сховали вуха під шапками, а руки в рукавички. 

        Взимку все більше хочеться затишку, теплих обіймів, приємного спілкування у колі друзів за чашкою ароматного чаю. Можливо саме тому, чай і вважається символом гостинності?! Здавна чашка чаю була прикрасою будь якої бесіди та зустрічі. Вона додавала їм такого собі затишку, створюючи навколо приємну дружню атмосферу. 

    Міжнародний день чаю, який щорічно відзначають 15 грудня надихнув нас на відкриття в бібліотеці літературно-музичного кафе "Зимові роздуми з ароматом чаю", де ви та всі бажаючі, зможуть зігрітися гарячим чаєм, приємно поспілкуватися, скористатися безкоштовним WI-FI та просто почитати хорошу книгу. 

Ласкаво запрошуємо на чашечку запашного зігріваючого чаю протягом всієї зими!

Даруйте тепло один одному та отримуйте задоволення від спілкування!

Теплих обіймів

          Чи часто ми обіймаємо один одного, даруючи  часточку  свого тепла близькій чи знайомій людині? Задумувались над цим?                                        А варто…  Психологи вважають, що люди, які прагнуть огорнути вас в обійми, хочуть випробувати відчуття безпеки, комфорту і любові. А обійми супроводжують нас протягом усього життя. Обіймаємо друзів і рідних при зустрічі, після розлуки, обіймаємо один одного, щоб виразити свою безмежну радість та щиру подяку.                                                  Саме тому,  щорічно 4 грудня – відзначаємо Мінароднийний день обіймів - свято, яке дозволяє обійматися з ким завгодно, навіть з незнайомцями на вулиці.                                      Вперше день обіймів відзначили в США в 1986 році. Однак свято стало настільки популярним, що дуже швидко поширилося по всьому світу. Згідно з традицією свята, обіймати цього дня можна навіть незнайому людину. Сьогодні вже складно визначити, хто придумав обійматися з першим зустрічним раз на рік. Вважається, що ініціаторами свята є студенти. Саме в цей день хлопці та дівчата обнімали один одного.                 Приємно те, що святкування не потребує ніяких матеріальних витрат. Вам варто лише щедро нагородити своїм теплом усіх, кого вважаєте за потрібне. Вітаючи зі святом, подаруйте своїм близьким і коханим людям обійми на знак теплого ставлення до них, нагадавши тим самим про свої справжні та теплі почуття.                                                                                 А як цей День проходить в нашій бібліотеці сьогодні?                                                           У формі флеш-мобу «Теплих обіймів!»

      Кожного відвідувача зустрічаєм обіймами, даруючи відчути радість від спілкування в нашій бібліотеці…

Отож, обіймаймося частіше!

Теплих обіймів всім!!!  

Три колоски, закуті дротом

"Три колоски, закуті дротом,

  три колоски, три колоски ...

  Над білим янголом скорботи –

  незгасний духу смолоскип".

                                 О.Кавуненко

      Є дати, які не несуть радості чи піднесення, дати від яких віє смутком, тугою та болем, дати, що змушують замислитись та переоцінити себе та свій погляд на життя і ставлення до нього. 

     У четверту суботу листопада (цього року це 23 листопада) ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років: і тих, хто помер під час цього геноциду, і тих, хто просто дивом пережив цей жах.

     86 років тому, з легкої руки Йосифа Сталіна було підписано кривавий закон, який став початком наступних трагічних років в історії українців. Його назвали в народі «Закон про 5 колосків» через те, що навіть за один колосок, взятий з поля, покаранням міг бути смертельний вирок як для дорослого, так і для дитини.

     Мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, дітей, наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив проти нас терор голодом. Голодомор приніс не лише страждання і смерть, він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.  

     Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.

     Особливо великою була смертність серед дітей. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіло близько двох третин учнів.

      23 листопада у вікнах своїх будинків та на центральних площах міст у пам’ять про померлих від Голодомору о 16:00 українці запалять свічки одночасно по всій країні. Це знак нашої пам’яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих.

     Вшановуючи пам’ять Голодного лихоліття, в нашій бібліотеці організована виставка літератури «Три колоски, закуті дротом», де діти можуть познайомитися з літературою на цю тему. Хоч це чорна сторінка в історії нашої України, але ми повинні пам’ятати про це.

     Це не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.

Подорож країнами закону

Захист дитинства у цілому світі

Це—місія честі, любові, добра.

Заради майбутнього треба нам жити.

Прекрасне і вічне нехай не вмира.

    А чи знаєте ви, що ось вже більше 60 років наприкінці листопада у всьому світі відзначається День дитини?

    Діти-наш найбільший скарб на Землі, бо вони її майбутнє. На жаль, не завжди діти ростуть у відповідних умовах та отримують ту турботу, яка є необхідною. Є діти, які позбавлені елементарних речей. Часто це залежить від того, де вони проживають. Проте немає країни у світі, де стовідсотково вирішене питання дитячої освіти, медичної допомоги, дітей сиріт та домашнього насильства над дітьми. Тому ООН оголосила 20 листопада Всесвітнім днем дитини, а також 20 листопада 1959 року прийняли «Декларацію прав дитини», що є основним міжнародним документом із захисту прав дітей. 193 країни ратифікували цю декларацію ООН в 1989 році.

   Життя кожної людини складається по-різному, але ніхто не має права порушувати права інших людей, чинити зло та ображати. Про боротьбу добра зі злом, про багато корисних речей діти можуть дізнатися із книг, які вчать сміливості, розуму, бути обережними та охайними, бути милосердними та терпеливими один до одного. Люди бувають різними і в житті трапляється багато прикрих ситуацій. Діти повинні вміти захистити себе та допомогти іншим – такі питання обговорювалися в нашій бібліотеці, 19 листопада під час проведення інформ-хвилини «Подорож країнами закону», напередодні Всесвітнього дня дитини.

 

Діти були і залишаються  найдорожчим скарбом. Ми хочемо, щоб наші діти були  здоровими, щасливими і розумними,  жили в мирі, радості й були  впевнені в завтрашньому дні.

Чарівник сміху - Остап Вишня

«Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники» - 

 писав про видатного гумориста Остапа Вишню Максим Рильський. 

        Псевдонім Остап Вишня з’явився в літературі в 1921 році. Справжнє ім’я Павло Губенко. Новий письменник-дотепник став відомий усій Україні. Літературна спадщина  Вишні – це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня – «реп’яшки», як називав їх сам автор. На вимогу читачів їх видавали окремими збірками. Упродовж життя письменник написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). 

      13 листопада у Всесвітній день доброти народився цей надзвичайно добрий письменник, який своїми «усмішками» дарував своїм читачам лише хороший настрій та безліч щирих емоцій, які прикрашали обличчя дітей та дорослих. 

Не менш усміхненими та щасливими залишилися і наші читачі після перегляду виставки-знайомства «Чарівник сміху – Остап Вишня». Наші користувачі дізналися не лише декілька цікавих фактів з його біографії, а й зачитали безліч цікавих усмішок, які вийшли з під його пера. Найбільше враження на них справили «Мисливські усмішки».

 Хороший сміх – той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує. 

То ж читайте його «усмішки» і усміхайтесь, адже сміх продовжує життя.

І там, де живе рідна мова, живе український народ

 Якого ж ми будемо племені-роду,
 Якщо буде в устах наша мова згасать?
 Чи будемо з вами тоді ми народом,
 Як стихне вона в голосах?

      9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято - День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвитку рідного слова і його безсмертних творців.

Мова... Слово... Здавна люди розуміли велику їхню силу.

Мова - це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя.                                                                                                      Один мудрець сказав: "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу".         Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська...

Ми спілкуємося один з одним... Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо...

     Та, на жаль, культура нашого мовлення не завжди висока. У спілкуванні трапляються діалектні слова, жаргонізми, слова-паразити, вульгаризми.

Не можна бути байдужим до того, як ми користуємося мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово…
Про це говорили ми сьогодні під час інформ-коктейлю «І там де живе рідна мова, живе український народ». 

Разом з дітьми «заглянули» в історію творення писемності та словесності української  мови, звернули увагу на багатство мови та її культуру. А ще, прийшли до висновку, що без мови- нема народу. 

Плекаймо, шануймо  нашу рідну українську мову!  

Українці, зі святом вас!

Бачити світ очима дитини

 

  Читачі нашої бібліотеки добре знайомі  з творчістю Зірки Мензатюк, чиї книжки відзначено літературною премією в США, преміями імені Наталі Забіли та імені Лесі Українки, чекають на кожну її нову книгу як на свято. Світлі, сповнені тепла й мудрості казки й оповідання відомої дитячої письменниці до душі як дітям, так і їхнім наставникам.

       Народилася Зірка Мензатюк 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївцях Чернівецької області. Писати почала, коли вчилася у другому класі. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ "Ліс восени". Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану "Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну", а в наступні дні — чимало віршиків. 

  Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Після закінчення університету, вона працювала кореспондентом газети "Радянська Україна". Робота була цікавою і відповідальною, проте скоро письменниця стала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар'єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.

     З 1995 р. Зірка Мензатюк — член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі "Соняшник" рубрики "Храми України", "Фортеці України", "Щоб любити", "Щоденник мандрівника".

   Казки письменниці почали друкувати в журналах "Барвінок", "Соняшник", "Малятко", у закордонному журналі "Веселка", який виходив у США і Словаччині.

   З нагоди 65 років від дня народження письменниці у нашій бібліотеці створена виставка-портрет «Бачити світ очима дитини».

«На власній долі я переконалася, що успіх — не надто полохливий птах. Його можна упіймати. Щастя — досяжне, просто треба  вміти його відчувати. Тож бажаю усім-усім своїм читачам, щоб вони здобували успіхи. І, звичайно, були щасливими! «

                                                                   Зірка Мензатюк.

Мандрівка по книжковому місту

 

Уже традиційно, в  жовтневі осінні дні в нашу бібліотеку завітали другокласники  з академічного гуманітарного ліцею №6  (кл. кер. Мачуляк Л.М., Бубенко В.М., Павлів Л.Я.) та з ліцею №7 (кл. кер. Кошева Т.В., Мотика І.І.), щоб стати нашими читачами.




«Всім вона про все розкаже
І малюночки покаже,
Усіх розуму навчить, 
Хоч сама завжди мовчить?»   -  КНИГА.
Перша зустріч другокласників з бібліотекою під назвою «Мандрівка по книжковому місту» розпочалася саме з відгадування загадок про книгу. 

Дітки з радістю відповідали на наші запитання:
- для чого потрібні книги?
- які книги є у вас вдома?
- хто їх вам читає?
- що ви більше любите: казки чи оповідання, а може вірші? 
- де живе дуже багато книг? 

     Також дізнались про шлях розвитку книги, коли з’явилися перші паперові книги, коли була видана перша друкована книга в Україні, коли з’явилась перша бібліотека.

      Дитяча книга, незважаючи на високі новітні технології, залишатиметься хорошим другом для дітей, а читання даруватиме радість і приємні миті, наснагу до пізнання нового і непізнаного.
                               Тож, приємного всім читання!!!