Шануймо старість

                                           

Є закони незмінні
Для людей, для птахів, для трави,
Ви простіть нас байдужих, ми винні,
Будемо ми ще старими, як ви.

         «Старий - що малий», - говорить нам народне прислів’я. Справді, є в них щось подібне. Перш за все безпорадність. Лише у дитини вона з кожним кроком зменшується, а у старих людей – збільшується. А ще, старі люди образливі, як діти. Та, дитячі образи нас тішать, а старечі – дратують. Дитину спішимо заспокоїти, приголубити: знаємо, що вона невинна, а на образи старших не звертаємо уваги. Давайте заплющимо очі і згадаємо, скільки разів ображали своїх дідусів і бабусь неувагою, непослухом, злим словом.

Хто пригадає, в якій саме ситуації він повівся по відношенню до своїх дідуся чи бабусі неуважно?

Як ви намагалися згладити свою провину?

Чому ми не завжди розуміємо людей похилого віку?

 

         Над цими та іншими подібними питаннями роздумували учасники години роздумів «Шануймо старість», що відбулась в нашій книгозбірні 8 жовтня. Метою заходу було виховання шанобливого ставлення до людей похилого віку, критичного ставлення до своїх вчинків та вчинків близьких людей, розвивати почуття ніжності, доброти, чуйності, милосердя.

…Зупиніться. Привітайтесь. Запитайте, може, їм потрібно щось…