Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика – відставного гусарського офіцера – на хуторі Убіжище на Полтавщині. Серед мальовничої природи і пройшло дитинство майбутнього письменника.
Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних вчителів. Влітку 1825 року Гребінка їде з батьком до Ніжина і складає екзамени до гімназії вищих наук. Роки перебування в Ніжинській гімназії не були для Гребінки марними. Він збагатився знаннями, життєвим досвідом, з її стін виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості.
Найвизначніше місце в творчості Євгена Гребінки посідають байки.
Байкарський доробок Гребінки складається з 27 творів, але за тематикою досить різноманітний.
У байках мова йде переважно про багатих і бідних, сильних і слабких, про повну безправність і беззахисність простого люду ( «Зозуля та Снігир», «Ворона і Ягня», «Будяк та Коноплина», «Рожа та Хміль» ).
Окремі вирази байок, навіть їх назви, взяті з народних джерел, у свою чергу пішли в народ, як приказки, стали крилатими словами («А Лебедь плись на дно – і випурнув, як сніг», «Мовчи! Почують – будеш битий», «Лисичці ж ратиці оддать», «Дурний! Дурний! А в школі вчився !»).
31 січня з нагоди 205 річчя від дня народження письменника у нашій книгозбірні створена виставка-портрет "Байкар родом із Полтавщини".
Увібравши народні традиції Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літератури та літературної мови.
15 грудня 1848 року у Петербурзі після тяжкої хвороби у розквіті творчих сил Є.Гребінка помер.
«Його сатира не широка і не їдка, хоч зовсім не безідейна,гумор вільний і далекий від шаржу...» І. Франко
