пʼятниця, 6 березня 2020 р.

Веселий аптекар - Павло Добрянський

    «Я кращий гуморист серед аптекарів і кращий аптекар серед гумористів», - так про себе сказав Павло Добрянський, 90-річчя від дня народження якого відзначаєм сьогодні, 6 березня.
     Павло Добрянський вперше народився в селі Тарасівці, що на Вінничині, 6 березня 1930 року. Його друге народження відбулося вже в місті Івано – Франківську, де побачила світ його перша гумористична збірка «Сиджу собі та й думаю».                                                          Ще до того, як взятися за перо сатирика, Павло Добрянський вчився у Вінницькій фельшерсько–акушерській школі, а згодом закінчив Львівський медичний інститут, факультет фармакології. Довгий час працював завідувачем аптеки в Івано-Франківську, пізніше відповідальний секретар Івано-Франківської організації спілки письменників України.                                                                                               У нього було завжди усміхнене і привітне обличчя. Так мило і щиро сміявся не лише в житті, а й у творчості. В цьому переконують його збірки гумору: «Чоколядовий капелюх», «Сиджу собі та й думаю», «А дзуськи», «Електронна сваха», «Лукаві замашки»  та ін.. Павло Добрянський - автор 20 книжок гумору.  У 2003 році він був нагороджений обласною літературною премією ім. В. Стефаника за книгу «Веселий аптекар».                 Саме про все це сьогодні довідались відвідувачі нашої бібліотеки під час хвилини гумору «Веселий аптекар - Павло Добрянський». Діти зачитували гуморески, сміялись, жартували…

Цей світ письменник покинув 14 вересня 2011 року, та його твори ще довго веселитимуть всіх хто любить гумор. Отож, як сказав сам Павло Добрянський:
— СМІЙМОСЯ, ДОПОКИ СМІЄТЬСЯ!!!

четвер, 5 березня 2020 р.

Єднаймо душі словом й пензлем Кобзаря

Щовесни, коли тануть сніги 
І на рясті ясніє веселка, 
Повні сил і живої снаги 
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка. 

       Щороку, в Україні ми відзначаємо Шевченківські дні, аби не просто вшанувати пам'ять поета, але й відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, рідної мови. 
       2020 рік оголошено роком Біблії в Україні. А читаючи твори Кобзаря, переконуєшся, як високо цінував поет ще й  духовність, якою непідкупною вона була, як щоразу радів, що є нерозлучним із Богом. Усе найкраще, найцінніше, найдорожче, що є на світі, святу правду, добро поет пов’язує з Богом.
      Ще з давніх-давен Біблія та «Кобзар»  були настільними книгами у кожній українській родині. Їх поважали і жебраки, і імператори. Тарас Шевченко не лише молився з Біблією в руках, а й всіляко використовував біблійні образи у своїй творчості. Для поета Біблія — улюблена книга його дитинства. Декотрі її частини, такі як Псалтир, він знав напам’ять, був глибоко релігійною, а точніше, глибоко віруючою людиною. Віра вела його через життя, була для нього опорою, життєдайною силою поетичного натхнення та невичерпною скарбницею прекрасних поетичних образів, символів, думок та ідей.
      Напередодні Шевченківських днів, 4 березня, ми говорили про значення Бібліі в житті Шевченка під час години духовності  «Єднаймо душі словом й пензлем Кобзаря» з учнями 5-х класів ліцею №7.  Заступник директора з навчально-виховної роботи Уляна Дмитрів познайомила дітей із «Давидовими псалмами», по рядках розібравши вірш «Блаженний муж». Провідний бібліотекар Галина Надольська розповіла про життя та творчість Кобзаря,  провела вікторину по творах Т.Г.Шевченка. Також діти доповнювали рядки поезії поета потрібними за змістом словами та з радістю декламували вірші поета.
 
      Т. Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт», і за «Гайдамаків», і за «Катерину», за «Давидові псалми». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар.

Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.