Неначе зерно, кинула в ріллю,
Дітей зібрала, виростила вміло…
Сьогодні я її боготворю,
Бо на вогні життя вона й згоріла…
І зерна проросли, розсіялись по світу,
Врожаєм гарним, щедрими плодами…
Й сьогодні ми чекаємо привіту
Від жінки-героїні, Деревської-мами.
Сьогодні її немає серед них. Але вічний вогонь материнського добра, щедрості і краси людського життя, що його запалила Олександра Деревська у сорока восьми дітей, віддає теплом і тепер. Вона дала сиротам можливість пізнати материнську любов, ласку, радість спілкування людей різних національностей, що пізнали тяжку долю сирітства, під одним прізвищем Деревських.
Не тільки у нашому місті, а й далеко за його межами мало знайдеться людей, які б не знали про життєвий подвиг цієї простої жінки, матері, громадянки, яку Вітчизна уславила званням мати-героїня та орденом Трудового Червоного Прапора.
Далеко від рідного міста потяглася жива нитка тих, хто продовжує рід Деревських. Сини і дочки матері-героїні уславили його своїми справами в кипучому вирі трудового життя своєї країни. І щороку, коли буйно квітнуть весняні сади, коли спалахують рожевим багрянцем тюльпани, діти Олександри Деревської збираються у рідному місті Ромни, в рідній оселі, щоб вшанувати пам`ять своєї мами.
У цьому році відзначається 110-річниця з дня народження Олександри Аврамівни.
29 травня для одиноких матерів в нашій книгозбірні була проведена віртуальна інформаційна година «Роменська Мадонна» про подвиг матері-героїні.
Про Олександру Деревську писали, пишуть і будуть писати газети, журнали, про неї є цікаві фільми.