Їх було лише триста (героїв Крут)

І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

     « Ім’я Миколи Корпана відоме кожному жителю Тяпче (село Долинського району на Івано-Франківщині), адже в центрі села височіє йому пам’ятник. Саме він, єдиний галичанин,-серед числа тих триста юнаків-студентів поліг у нерівному бою з більшовиками… 

29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом  століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність»,- такими словами 25 січня в нашій книгозбірні розпочався урок мужності «Їх було лише триста» з нагоди 100-річчя  битви під Крутами.

 В ході уроку діти дізнались, що бій під залізничною станцією Крути належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож  смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була і в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.                               Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі, мужності, патріотизму...  

Пам'ятаймо про це!!!

Історичний урок єднання

Лунає пісня солов’їна 

І вітер віє степовий. 

Моя соборна Україна 

Знову зустрічає день новий

          Що таке Соборність, спитаєте ви? Соборність — це забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, міцний фундамент для побудови процвітаючої демократичної національної держави.

        День Соборності України –  це свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

   Саме тому, для найдопитливіших, бібліотекарі провели інформаційну хвилинку «Історичний урок єднання». Учасники заходу не тільки прослухали історію виникнення свята – Дня Соборності України, а й ознайомились з історичними фактами про Україну, пригадали видатних українців. Відповідали на запитання літературно-історичної вікторини продемонструвавши свої не аби які знання з історії рідної держави.

           А ще наша книгозбірня підготувала для наших користувачів викладку літератури «Вона - наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна», переглянути яку можна вже сьогодні, 20 січня, завітавши в читальний зал бібліотеки. Книги представлені на виставці поділяються на два розділи: «Захід» та «Схід». Адже Захід - це справжній казковий куточок, який зачаровують своєю красою і життям. Чисте гірське повітря, величезна кількість цілющих джерел і звичайно ж чудові пейзажі. А Схід – це Леся Українка, Іван Нечуй-Левицький, Леонід Глібов, Григорій Квітка-Основ’яненко, Євген Гребінка, Іван Котляревський, Борис Грінченко, Панас Мирний, Олександр Олесь, та ще багато інших талановитих письменників та поетів. 

Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави. Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Формула зерен творчості Любомира Михайліва

 Любомир Михайлів… Мабуть багато кому знане це ім’я на Прикарпатті, а зокрема на Долинщині та Рожнятівщині. Адже він український письменник, журналіст, краєзнавець. Є активним громадським діячем, лауреат премій імені Василя Стефаника, Марійки Підгірянки, Всеукраїнського літературного конкурсу «Золотий тризуб».

   Народився Любомир Михайлів 4 січня  1953 року в селі Кропивник, що на Долинщині в селянській родині. Дитинство його пройшло в мальовничому бойківському краї. Тут він зростав, закінчив успішно школу,

  Після закінчення школи поступив на  факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка.

   Опісля здобуття освіти він подався набувати життєвого досвіду, ставши редактором теле і радіопрограм у Кіровоградському телерадіокомітеті. Згодом Любомир Михайлів повернувся на малу Батьківщину й став заступником голови Рожнятівського райвиконкому, а згодом райдержадміністрації. 

  На Бойківщині пан Любомир відомий, як невтомний організатор багатьох культосвітніх заходів. Він був одним із зачинателів відновлення, а потім й очолив районну організацію товариства української мови „Просвіта” ім. 

Т.  Шевченка. 

  Поет, прозаїк, краєзнавець. Автор поетичних збірок: «Формула зерна», «Амплітуда вогню», «Плаї», «Гірська земля», «Клавіші сонця", «Сонячні бджоли» , «Як маків цвіт», «Йшли батальйони на Схід» та ін., а також краєзнавчих книг «Долина», «Село Кропивник з погляду минулого», «Історія села Кропивник». 

  З 2000 року він Член Національних спілок письменників, журналістів та краєзнавців України.

  З нагоди 65 річчя від дня народження поета 4 січня у нашій книгозбірні створена виставка-портрет «Формула зерен творчості Любомира Михайліва».