пʼятницю, 30 грудня 2016 р.

З новими вікнами – у Новий рік!

        Пишучи попередню публікацію, ми не знали, що наше вітання з Новим роком завчасне, а тому сьогодні знову "взялись за перо". А змусив нас, дитячих бібліотекарів, передноворічний сюрприз. І як не радіти, як не вірити в чудо, коли замість старих дірявих вікон, будівля Долинської районної бібліотеки для дітей красується і виблискує новими біленькими енергозберігаючими вікнами.
        Тож ми та наші малі користувачі щиро дякуємо: голові райдержадміністрації Мазуру Ю.Й., голові районної ради Даниліву І.І., депутатському корпусу, а також майстрам фірми «Гарант» за добру справу і гарну роботу.
       Ще раз вітаємо всіх з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим!!! Зичимо міцного здоров’я, миру і спокою в нашій державі, в ваших сім’ях. Нехай здійсняться всі добрі наміри і сподівання!!!

вівторок, 27 грудня 2016 р.

Хай рік прийдешній всім добро приносить

     Не за горами новий рік. Уже дихає в спину 2016- му, квапить забирати в торбину свої пожитки і втікати в історію… Тож, який  був для нас цей рік? Чим запам’ятався? Що доброго залишив у спадок?… Для всіх українців він запам’ятається війною, яка і далі триває…Гинули і далі гинуть патріоти…Сумно…Тривожно…        Що пам’ятного цей рік залишив нам, «Бібліознайкам»?                                                                Протягом року у нас відбулось багато цікавих заходів. Працювали, трудились цілий рік маленькі «умійки», дивуючи всі своїми малюнками, поробками. Разом з усіма долинянами наші серця переповнив сум з приводу відходу у вічність  (6 лютого) нашого поета і письменника, громадського діяча і журналіста Василя Олійника, якого ми вважали своїм другом… А щодо блогу, то ми також мали невеличкий ювілей і хоча хвалитись негарно, та все ж…кількість переглядів у нас цього року сягнула 50 тисяч. 
Сподіваємось на рік прийдешній.                      
      Тож, 
бажаємо всім нашим шанувальникам, користувачам, всім українцям, всім людям доброї долі в прийдешньому 2017 році  здійснення всіх добрих мрій та надій. Миру та благополуччя всім у новому році!!!                                                

четвер, 15 грудня 2016 р.

Новорічний декор своїми руками

       
     Знаєте, довго думала з чого почати? що написати? Адже, свій блог ми ведемо вже давно, і встигли розповісти вам, напевне, вже все про все…і вирішила просто описати один день з нашого надзвичайно цікавого, а інколи і не дуже, бібліотечного життя.
       Незважаючи на те, що за вікном панує вірус і всі школи на карантині, нам сьогодні вдалося створити святкову атмосферу, включити режим «очікування дива». На носі такі прекрасні і таємничі свята: Миколай на санях вирушив  уже, Новий Рік за ним іде, ну і, звичайно, Різдво Христове ще чекає. 
        Це час забувати старі образи, готувати себе та свій дім до свят. Ми вирішили розпочати з останнього. 
Підготовка пройшла у цікавій, нестандартній формі, наші активні користувачі, учасники гуртка «Умійко» взяли участь у майстер-класі «Новорічний декор своїми руками» та прикрасили красуню ялинку. 1000 думок, 100 запитань, креатив та надзвичайний позитив зарядили нас, бібліотекарів, хорошим настроєм, натхненням та планами на майбутнє.




Словом, до свят ми готові. А Ви?

четвер, 1 грудня 2016 р.

Дитячий світ у прозі Григора Тютюнника


   Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка на Полтавщині  в сім’ї одвічних хліборобів. У пам’яті письменника назавжди залишилося все, чим багата була їхня селянська хата, «простора, як загін». 
    А ще йому запам’яталися на все життя піщані береги річки Груні, зарослі вербами та осокою, і темно-зелені молоді сосни, посаджені його татом, і односельці, які збиралися в хаті Тютюнників.
  Одначе цей любий світ Григорового дитинства був затьмарений сумними подіями: і голодом 1933 року, і арештом батька, і війною….
   Починав писати Григір Михайлович російською мовою. Українською почав писати після смерті свого брата по батькові Григорія Тютюнника – відомого письменника, у якого Григір пройшов першу школу літературного навчання.
 Майже більша половина написаного Григором Тютюнником — про дітей і для дітей, яких він любив по-особливому.
    Перша його книжка для дітей «Ласочка» , побачила світ 1970 року. За повісті для юних читачів «Климко», «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника вшановано премією Лесі Українки.
   У Тютюнникових оповіданнях і казках люди, тварини, звірята, птахи й комахи, дерева й квіти сприймаються в єдності, у взаємодії. Вони розмовляють, дружать, часом навіть гуртуються, щоб покарати зло.
   Все, до чого торкається погляд письменника, починає оживати, рухатись, подавати голос. Гостре око письменника помічає у звичайних, буденних обставинах незвичайне, на що байдужа людина могла б і не звернути увагу.
   З нагоди 85 від дня народження  письменника 1 грудня у нашій бібліотеці створена викладка літератури «Дитячий світ у прозі Григора Тютюнника».
Помер Г. Тютюнник  6 березня 1980року.
  Понад чверть століття немає серед нас Григора Тютюнника. Він наш незабутній Григір, дуже любив дітей, умів гратися з ними, міг годинами вести з малечею цікаві розмови, а діти любили його. І сьогодні, коли б він був серед нас, то на кожній книзі, напевно, залишив би для вас напис:                   «З великою любов’ю до дітей…»

пʼятницю, 25 листопада 2016 р.

Запали свічку (до дня пам'яті жертв голодомору)

Мовчати про це не можна, не сила,
Від спогадів кров аж холоне у жилах.
Вмирали діти і немовлята,
Старі бабусі й вродливі дівчата,
Вмирали села…
         ГОЛОДОМОР…
  Від нього за приблизними підрахунками в Україні загинуло від 7 до 10 мільйонів людей. Вдумаймося в цю цифру.
Рік 1932 - 1933... найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі.
Великий Голод… Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу - старих, молодих, дітей і ще ненароджених у лонах матерів.
Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни - в самому центрі Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?
Сьогодні ми знаємо, що це було.
Це був більшовицький геноцид!
      Так, нам треба говорити, треба пам’ятати про мільйони українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяною сталінським тоталітаризмом у 1932 - 1933 роках. Тисячі українських сіл і хуторів щезли з лику землі після найбільшої трагедії XX століття.
На багатьох чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний. Пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він уповзав у хати, населяючи їх мерцями. Двері навстіж. Мертво. Люди не плакали, умирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки їх зникло?
До теми голодомору найперше зверталися письменники української діаспори у своїх творах. Згадаймо «Жовтий князь» Василя Барки, оповіді  Василя Чапленка, «Марію» Уласа Самчука з присвятою «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932 - 33»… 
Про це 24 листопада в нашій книгозбірні говорилось на огляді літератури «Запали свічку» біля книжкової виставки, присвяченої пам’яті жертв голодомору. На виставці представлено книги про голодомор, періодичні видання, бібліографічний список літератури…
І хоча тема для наших відвідувачів і 
важка, та це -  чорна сторінка в історії нашої України. Пам’ятати про це маємо змалечку….                         

Пом'янімо і помолімось!!!

четвер, 17 листопада 2016 р.

Закон захищає дитинство

«Діти – се наш дорогий скарб,
се наша надія, 
се – молода Україна»

Олена Пчілка
                    

 У світі – понад 2 мільярди дітей, 8 мільйонів з яких – це маленькі українці. Кожен з них народжується з правами. Кожна дитина має право на освіту, право на здоров’я і належну медичну допомогу, право на ім’я та громадянство. Кожна дитина має право зростати у турботливому родинному середовищі та бути захищеною від жорстокого поводження та насильства.
              Ці та інші права передбачені Конвенцією про права дитини, яка була прийнята резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Саме тому, щорічно, 20 листопада світова спільнота святкує Всесвітній день дитини.
            Майбутнє кожної нації – діти, якими вони виростуть – таким буде і майбутнє покоління. Виростити і захистити дитину, зберегти її здоров’я, виховати у мирі та добрі – це значить для дорослих – забезпечити собі щасливу, спокійну старість. 
               Життя кожної людини складається по-різному, але ніхто не має права порушувати права інших людей, чинити зло та ображати. Про боротьбу добра зі злом, про багато корисних речей діти можуть дізнатися із книг, які вчать сміливості, розуму, бути обережними та охайними, бути милосердними та терпеливими один до одного. Люди бувають різними і в житті трапляється багато прикрих ситуацій. Діти повинні вміти захистити себе та допомогти іншим – такі питання обговорювалися в нашій книгозбірні, 17 листопада на правовій годині «Закон захищає дитинство», напередодні Всесвітнього дня дитини.

         Кожен з нас може змінити життя хоча б однієї дитини, зробити її щасливою та впевненою в майбутньому. А спільними зусиллями можна змінити дитячий світ на краще, розфарбувати його яскравими подіями та наповнити добром і людським теплом.

понеділок, 14 листопада 2016 р.

Толерантним бути важко

   16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності,  або День терпимості , який був проголошений Декларацією принципів толерантності у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО.
     Толерантність…  У перекладі з латинської це слово означає “терпіння”. У суспільстві толерантність – це терпимість до інших думок, поглядів, традицій.
   «Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини», – сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або «занадто» крутим. Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися знаходити спільну мову з різними людьми. 
  Про все це ми розмірковували 11листопада  з учасниками дискусійних гойдалок «Толерантним бути важко», якими були вихованці підліткового клубу «Прометей» (кер. літературного гуртка Заморська І. А.).
Тому тема нашого заходу «толерантність». Звичайно, це слово можна і не знати, але в сучасному світі, де вам належить жити, ви ще не раз почуєте його. 
   Отже, кожний із нас має прагнути до самовдосконалення, бути добрим, порядним, чесним, ввічливим, поважати себе і оточуючих... Одним словом - бути толерантним.
Якщо кожен один до одного буде терпимий, то разом ми зробимо толерантним наш світ!

четвер, 10 листопада 2016 р.

Не цураймось мови, вчімось розмовляти, щоб слова чудові вміли оживати

О рідне слово, що без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я!
           Ми спілкуємося один з одним... Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо...                                                                                                                                                              І справді, що варта людина без мови, без письма? 
Тому найбільшим винаходом людства є письмо. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Писемні знаки дали людям можливість зберегти знання, досвід, свою історію…                               Кожен народ йшов своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма у різних народів земної кулі приблизно однакові. Слов'янським письмом, побудованим на основі кирилиці, користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі. 
Історія української писемності сягає у глибину століть. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово…                                                             Про все це говорилось 9 листопада у нашій книгозбірні на годині корисної інформації,  присвяченій Дню української писемності та мови. Діти слухали, включались у розмову і зрозуміли, що  у мові – уся доля народу. Без неї немає нас, немає минулого, майбутнього. Людина має завжди пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову. 

Не можна бути байдужим до того, як ми користуємось мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово. 
Тож, плекаймо, шануймо, бережімо рідну мову, бо без неї ми – ніхто!

четвер, 3 листопада 2016 р.

Мандри світами Миколи Вінграновського


Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.
М. Вінграновський

        Вельми небуденне явище в нашій літературі – поезія Миколи Вінграновського. Кажу: поезія, хоч в останні роки він більше пиcав прозу. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся...Тому, в нашій книгозбірні організована викладка літератури «Мандри світами Миколи Вінграновського» присвячена 80-річчю з дня народження поета, що допоможе ближче познайомитись з усіма його талантами та творчістю.

       Вінграновський Микола Степанович - поет, прозаїк, сценарист, кінорежисер, кіноактор. Народився 7 листопада 1936 року в м. Первомайську на Миколаївщині.
        М. Вінграновський прийшов у поезію так, як приходять великі майстри. Перші публікації М. Вінграновського (як поет він дебютував у 1957 р.) стали фактом народження поета, без досягнень творчості якого український літературний процес нагадував би книгу з вирваними з неї сторінками, де зав'язуються важливі лінії сюжету. Говорячи про поезію М. Вінграновського треба сказати, що це поезія серця і водночас поезія думки. В ній домінують почуття та настрої душі. М. Вінграновський творить свій особливий колорит, у якому багатство проявів життя, багатобарвність і багатозвучність світу.
        Лірика М. Вінграновського різноманітна за жанрами і віршовими формами. Це класичні сонет і елегія, медитація, навіть романс і станси. Є в нього зразки японського хоку, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом. Але переважно він творить власну ліричну форму, основа якої - народописна традиція ї досвід сучасної лірики.

Що ж, можна багато говорити, але краще раз побачити.
Тому, запрошуємо всіх у поетову країну, країну Миколи Вінграновського!

пʼятницю, 21 жовтня 2016 р.

Книга - місточок в світ знань




Багато мусиш знати
Про все, що є навкруг,
Тож слід книжки читати,
Бо книжка - вірний друг.

        

              


      " Для нашої бібліотеки вже стало традицією кожної осені посвячувати другокласників у читачі. У давнину бібліотеки називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі». Чому? Тому що в бібліотеці знаходиться найдорожчий скарб – книги. У великому місті або маленькому селі ти можеш стати читачем бібліотеки.       А  сьогодні ви зможете стати читачами нашої бібліотеки", – так розпочалася екскурсія наших читайликів із СШ№6 2-А класу (кл.керівник Яжик Лілія Іванівна)) 18 жовтня. І протягом  тижня читачами нашої бібліотеки стали учні СШ№6 2-В класу (кл. керівник Василенко Валентина Федорівна), 2-Б класу (кл. керівник Мендела Тетяна Петрівна), учні СШ№7 2-Б класу (кл. керівник  Ямборко Любов Іллівна).
Які книги ви уже прочитали самостійно?
Чи читають вам книги вдома? Хто читає?
Хто у вашій сім’ї читає найбільше?
Де можна брати книжки для читання?

     
          Діти залюбки відповідали на такі запитання. "Але для того, щоб ви краще дізналися  про те, що вас цікавить, про того чи іншого героя, про рослини, про тварин, про дітей, ваших ровесників і т.ін. вам потрібна буде бібліотека.
       Бібліотека – це чудовий будиночок, в якому живуть книги. І у нашому будиночку дуже багато книг. 
    Книга – мудрий друг, який не вміючи говорити, розказує вам про надзвичайні пригоди і подорожі, про чудеса. Нерідко книга прочитана у дитинстві залишається в памʹяті на все життя. Герої, з якими ви зустрінетеся на сторінках книг, стануть вашими вірними друзями. 
     Під час сьогоднішньої екскурсії ви зрозуміли, яку  велику роль відіграє книга у нашому житті."
     Ні одна екскурсія не обійшлася без улюблених лялькових героїв: Мудрагелика і Нечитайлика.
   Всім дуже сподобалась цікава та пізнавальна екскурсія, про що свідчили слова вдячності  наших малих користувачів.
      Тож, запрошуємо усіх бажаючих маленьких читачів  до нашої бібліотеки, де кожен знайде для себе потрібну книгу і інформацію.
                   Ми завжди раді зустрічі з Вами! 

четвер, 13 жовтня 2016 р.

Стежками УПА

Гей на півночі на Волині
Створилась армія УПА
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода.

  14 жовтня 1942 року народилася Українська Повстанська Армія. То була армія українців, які хотіли, щоб Україна була незалежною і щоб на Україні не панували чужинці , а господарями були українці зі своїми символами і звичаями.
    Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю утримувалася народом.
   Щоб залякати західноукраїнське населення й позбавити УПА підтримки народу, НКВС застосував цілу низку жорстоких заходів. Він виселяв людей із районів розташування баз УПА, відсилаючи до Сибіру сім’ю кожного, хто був пов'язаний з опором.
  В УПА були люди різних національностей: росіяни, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, євреї і татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Росії, переховуючись від їх спецслужб.
  Сьогодні 13 жовтня з нагоди 74-ї річниці створення УПА у нашій бібліотеці пройшла квест-гра «Стежками УПА». Мета якої сформувати в учнів повагу до тих часів, викликати почуття патріотизму, національної гордості, самосвідомості, розвивати почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою.
Пройшли роки. Україна стала вільною і незалежною державою і знову має регулярну армію, яка присягається їй на вірність, клянеться її захищати. Ми низько схиляємо голови перед священним подвигом Української Повстанської Армії. 
Слава Україні! Героям слава!

пʼятницю, 7 жовтня 2016 р.

Милосердя й доброта - людства два крила

Добром на зло відповідай щоднини
Й на зло також добром відповідай
Покликання найбільше для людини
Добро творити! Це запам'ятай!

        Найвища наука життямудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка наділити прохаючого, прихилити подорожнього, надати допомогу немічному, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.
        Але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти на віки?
Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто бажає підтримки.
        Так, з метою формування  активної моральної життєвої  позицію та виховання в учнів таких моральних якостей як  почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до старших вчора, 6 жовтня, в нашій книгозбірні пройшла година спілкування «Милосердя й доброта – людства два крила».


«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно» 
                                                                                                          (Екзюпері).

четвер, 29 вересня 2016 р.

Бібліотечний єралаш

        Осінь…Така щедра, урожайна пора року,  багата святами. Серед них день святих  Віри,  Надії , Любові та їх матері  Софії, що припадає на 30 вересня. Бібліотекарям та всім шанувальникам книги цей день ще дорогий тим, що останнього  дня вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Вже традиційним стало проведення цього дня різноманітних заходів. Наша книгозбірня не виняток. Цьогоріч ми вирішили свято бібліотек розпочати заздалегідь.
        Тож, сьогодні, 29 вересня, в бібліотеку поспішали дітлахи на свято. Вже з самого ранку в бібліотеці було гамірно. Учні 2-А класу школи №7 (кл.кер. Данилко Наталія Михайлівна) поринули в бібліотечні дійства з азартом, з дитячим запалом. Вони веселились, відгадували загадки, брали участь у вікторині, весело зустрічали героїв бібліотечного лялькового театру. Та найважливішим символом Дня бібліотек є книга. Саме тому, діти так тягнули догори взяті на прочитання книги і охоче з ними фотографувались. Вкінці на дітлахів чекали солодкі пригощання.





Так, що  "Бібліотечний єралаш" з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек пройшов на «Ура!».
        Ну, а ми , бібліотекарі нашої книгозбірні, вітаємо всіх колег, всіх користувачів з наступаючим святом Всеукраїнським днем бібліотек. Бажаємо всім творчої наснаги, хороших зустрічей в бібліотеці і  цікавих книжкових героїв! Хай щастить всім!

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Заради миру на Землі

Потрібен мир – тобі й мені 
І всім на світі дітям! 
Не тільки вранці навесні 
Нехай нам сонце світить. 
Потрібен мир, трава в росі, 
Усміхнений нащадок. 
Потрібен мир усім-усім, 
Отриманий у спадок.

   Чому люди святкують День Миру?  Таким запитанням ми розпочали гру-тренінг «Заради миру на Землі», яка пройшла 19 вересня у нашій бібліотеці з нагоди Міжнародного дня миру, який відзначається 21 вересня.
  Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна реальність. На вулицях безпечно, діти ходять  до школи. Та чи всі діти на Землі живуть добре і щасливо? Для багатьох людей у сучасному світі спокійне життя — це лише казкова мрія, багато дітей страждають, вони не мають сім'ї, але мають багато горя. Для них, насамперед, і існує день Миру. 
 Генеральна Асамблея ООН в своїй резолюції проголосила Міжнародний день миру  як «день глобального припинення вогню і відмови від насильства». Цей день закликає людей не тільки замислитися про мир, а й зробити щось заради нього. 
   На жаль, нинішній день миру затьмарює наша спільна біда-тривають бої на Сході України, гинуть хлопці, серед них багато наших земляків….Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. 
  Не в усіх школах пролунав Перший дзвоник. Деякі школи зовсім зруйновані, в деяких немає кого навчати, бо діти виїхали туди, де не стріляють…
Давайте кожного дня молитися за Україну. Щоб вже нарешті настав мир і спокій, щоб більше не проливалася кров синів України.
                   Прокидається кожна людина лише з думкою, кожного дня:
Стала  б мирною моя Україна… Хай скінчиться війна…

суботу, 10 вересня 2016 р.

Віртуальна подорож до зоопарку

       "Зоопарки - розвага для дітей", - так кажуть дорослі... І лукавлять! Адже всі ми родом з дитинства і любимо подивитися на дивовижних звірів і птахів, прогулятися серед оленів, зубрів, диких кабанів, папуг, змій, мавп та інших жителів зоопарку. Таку можливість вчора, 9 вересня, хоча не в реальному, а у віртуальному світі, мали наші юні кориcтувачі на пізнавальній хвилинці «Віртуальна подорож до зоопарку». 
       Ми підготували їм інформацію про найцікавіші зоопарки світу: Берлінський зоопарк, зоопарк у Вашингтоні, Копенгагені, на Балі, в Пекіні, Відні, Мюнхені і Римі. 
Та особливу увагу приділили зоопарку «Лімпопо» – це перший і на даний час єдиний зоопарк у Львівській області, де проживає більше, ніж 300 тварин, що представляють сотні різних видів світової фауни. У ході віртуальної подорожі дізнались також, що «Лімпопо» має одну з найбільших в України колекцій «хижих котів». Серед завезених з усього світу тварин меденицького зоопарку є чимало рідкісних та унікальних. Це, наприклад, білі та уссурійські тигри, білі леви, леопарди трьох видів, чорні ягуари, а також наразі єдині в Україні канадські рисі, які занесені до всесвітньої програми захисту тварин. Гордість колекції — 8-річний «цар звірів» на ім'я Цезекс з вагою понад 300 кілограмів.


Ось так надзвичайно цікаво та пізнавально провели час.