Чудовий і неповторний наш Галицький край, відомий своєю історичною минувшиною, знаменитий багатьма обдарованими людьми.
Одним із них є письменник, журналіст, автор поетичних книжок «Воскресіння», «Вервиця», «Володар дум» та ін., співавтор колективних збірників «Яворове листя», «Християнська етика: добро і зло» , «Від Карпат до Опілля», головний редактор журналу «Перевал», член Національної спілки письменників України – Ярослав Ткачівський.
Народився він в мальовничому селі Вікторів 14 серпня 1957 року. Мати піснею і казкою навчала сина, бо ж була дзвінкоголосою співачкою та жартівницею, а батько деколи вишколював різкою. Але ця домашня наука пішла лише на користь, бо батьки прищепили синові любов до художнього слова і творчої праці.
У 1964 році Ярослав сів за парту восьмирічки у Вікторові, а після закінчення школи вчився в Івано-Франківському МПТУ №3, де здобув середню освіту і професію столяра – червонодеревника .
1974 року вперше надрукував свій вірш в обласній газеті.
Створив і очолив 1993 – 2001 роках найбільший на Прикарпатті незалежний часопис «Тижневик Галичини». Із 1998-го до 2004 року через безкомпромісну журналістську позицію пережив шельмування і цькування у провладній пресі, зазнав репресій і переслідувань.
9 серпня з нагоди 60 річчя від дня народження Ярослава Ткачівського у нашій книгозбірні створена викладка літератури «Народе мій, я ще не все сказав».
Він – поет, громадянин, його болить сучасне України, і тому різко, навіть із сарказмом судить як теперішніх можновладців, так і не дуже давніх…
Поет чітко визначився в житті і творчості. Він пише:
«Я за Правду готовий розвіяти чорнії тучі,
своїм серцем в борні розтопити крихкий льодовик…
Для народу свого – закують Прометеєм на кручі,
чи згорю, мов Ікар, бо в житті плазувати не звик…»
Ці рядки є справжнім кредом життя творчості Ярослава Ткачівського, який відкрито несе любов і добро своєї душі до людей.
