Бібліотечний позитив!?

      -Дідусю, бачиш як тут гарно? А книжок як багато? А ще - тут цікаво, бо сюди приходять мої знайомі… Ой, а скільки тут виробів з паперу? Це все діти зробили?          
З такими словами до нас на днях завітала в бібліотеку першокласниця Каміла. Скільки було захоплення і радості в дитячих оченятах, коли дитина переступила поріг бібліотеки, словами не передати. 

Таке щире, непідробне захоплення книжкою, як не дивно, то зараз - дивина. Це не тому, що діти  зовсім не читають. Читають, але… або так треба, або вдома батьки заставляють (і це ще дуже добре), або щось по шкільній програмі треба прочитати…А ще, що гріха таїти, охоту до читання у ледаченьких відбиває інтернет. Добре, коли батьки з розумом до цього підходять і не дозволяють годинами просиджувати біля монітора. 

А колись від таких маленьких безпосередніх і щирих читачів  не було "відбою".
Отож, чи не пора нам усім дорослим задуматись: а що буде далі? Ми потроху втрачаємо культуру читання, хоч як гучно це не звучить…

Щось треба робити!!! 

А ви як думаєте?