«Хлібця! Хлібчика, дай мамо!»
Зараз
щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933
років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках,
дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або
колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання,
колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні
роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
Наближається
сумна дата для нашої країни - 90-ті роковини пам'яті жертв голодомору. 1932-1933
рік - це трагічна сторінка минулого українських родин.
Цьогоріч ми
вшановуємо пам’ять про невинно вбитих голодом українців 25 листопада та на
превеликий жаль в умовах повномасштабного російського вторгнення. Саме тому
найкращий спосіб вшанувати пам’ять – це долучитись до акції «Запали свічку
пам’яті», переглянути історичний фільм про голодомор та провести історичну
бесіду «Гіркі жнива 1932-1933 р.»
Немає коментарів:
Дописати коментар