Незгасна зоря Василя Симоненка

Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ 

ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ 

В.Симоненко

     «Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий - Василь Симоненко", - писав Іван Дзюба. 

    8 січня минуло 80 років від дня народження В. Симоненка. З нагоди цієї дати в нашій бібліотеці була організована викладка літератури  «Життя, як  спалах блискавки».

     Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 року в с. Біївці на Полтавщині в селянській родині. Дитинство було нелегким, бо ріс без батька, напівсиротою. 

     Важко було вчитися Василеві. Повоєнні зими були люті та сніжні. А до школи було 9 кілометрів. Василь казав: «Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюсь , то всі переспіваю». Закінчив школу із золотою медаллю.

     За правдивість, сміливість у поезіях В.Симоненка довго не друкували. Лише в 1962 році вийшла перша збірка «Тиша і грім». Бо не подобалось те, що Симоненко писав правду, прославляв Україну, бажав волі, незалежності українському народові.

     "Любити все прекрасне і земне, і говорити правду..." - так, стверджував Василь Симоненко.

   Що було йому компасом? Насамперед - добро, правда, совість. Якщо спробувати одним словом висловити головне в поезії Василя Симоненка, то це буде патріотизм.

 Зростання, самовдосконалення, жадоба знань, - один з добрих уроків Василя Симоненка всім нам.

Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.