Атомне століття раною горить

Чорнобиль… Чорнобильник – полин.

І дзвони б’ють  на сполох так тривожно…

Була пожежа. І вибух, лиш один!

Та нам його забути вже не можна.

Чорнобиль… Кажуть, була така зірка-Полин, що труїла гіркотою спочатку небо, а потім упала на землю. І там, де впала ця зірка, виникло містечко Чорнобиль. Минали століття, процвітав Чорнобиль. За 15 кілометрів від міста збудували атомну станцію, з вірою в те, що мирний атом - лише корисний.

     Так здавалося… Доки не настало 26 квітня 1986 року. Тоді час пішов навіть не на хвилини , а на секунди. На 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС відбувся вибух, який повністю зруйнував реактор.

  П’ята частина території  України стала зоною радіоактивного забруднення. З 2 тисяч населених пунктів переселили 200 тисяч осіб.

  Чорнобиль сьогодні-це не тільки втрачені для господарства угіддя, ліси, та промислові об’єкти. Це втрачена унікальна народна культура Полісся, розселений, перерваний духовний зв’язок поколінь і невимовне горе десятків тисяч людей, що втратили свою малу Батьківщину.

    І ми маємо запам’ятати уроки Чорнобиля. Маємо пам’ятати про дисципліну, порядок, організованість. Маємо пам’ятати про минуле, отямитися, замислитися, зробити висновки, щоб це минуле не повернулося ніколи.

     Вже 29  гірких літ ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки, у чорному болі.. В нашій книгозбірні цю страшну  трагедію висвітлює викладка літератури  "Атомне століття раною горить"    

Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто оплатив шанс на життя мільйонів.