Бібліознайки

Як краплин у Дніпрі, Як зірок угорі,  Як листви на гіллі, - Стільки книг на Землі         Книга… Це найбільше диво з усіх див, це друг, який допомагає в скрутну годину, який учить нас думати і відкривати світ прекрасного, вчить нас жити. Безмежна сила книги. Без неї людина сліпа, адже з дитячих літ книжка допомагає зрозуміти світ, що нас оточує, вона розповідає нам про історію рідного краю, звичаї, традиції…          А всі книги живуть у бібліотеці. Так почалось перше знайомство з бібліотекою для  вихованців дитячого садочка «Теремок», які завітали до нас 25 лютого. Маленькі відвідувачі з цікавістю розглядали книги, журнали, слухали розповідь бібліотекаря про книги. Книги – це друзі і порадники, вони, не вміючи говорити, розповідають про пригоди і подорожі, про чудеса і навколишній світ. Сподобалась діткам виставка дитячих поробок «В гості до Умійка», виставка малюнків про зиму. Також діти з цікавістю...

Жила колись на світі Леся, Любила мріяти й співати. Сама – найкраща із поезій, Якої нам не написати.        Кожним словом,  кожним променем думки, кожним болем своїм живе  в душі нашого народу людина, ім’я якої – Леся Українка. З не такої вже далекої минувшини, проте мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.        Леся Українка – одна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили. Адже все її життя – це подвиг, це постійна боротьба, це приклад справжньої мудрості та незламності волі. Читаючи твори Лесі Українки, ми уявляємо людину енергійну, вольову, мужню, сильну духом, а не тендітну, хвору жінку, прикуту невиліковною хворобою на довгі роки до ліжка. Вона захворіла ще в дитячі роки, ал...

Мово рідна, Слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має. Мова... Кожна нація, кожен народ має свою неповторну, рідну мову. Нею вчаться говорити з самого дитинства і не забувають до самої смерті, якщо справді є патріотами своєї батьківщини. Скільки мов у світі існує? Вважається, що від 2500 до 7000. Та чомусь своя рідна, видається наймилозвучнішою, найчарівнішою. Хто це добре засвоїть, той і дбає про її чистоту, той є її носієм. Бо що ж то за народ, який забув свою мову, помінявши на чужу? Зникає мова, губиться народність… Та все ж… Є один унікальний випадок воскресіння мертвої мови. Після другої світової війни, коли була створена держава Ізраїль, іврит, на якому 18 століть вже ніхто не говорив, був відроджений як офіційна мова цієї країни. Ну, а тепер про нашу рідну українську мову , яка пережила за свою історію багато гонінь. Чи всі ми любимо, плекаємо її, чи не забуваємо її? Це ми спробували з’ясувати сьогодні, 22 лютого, на уроці-ді...

Небесна Сотня – То в серцях вогонь.  Він гаряче палав за Україну. Віднині тихим співом заспокой Ти, земле рідная, Свою дитину.     Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України особливі. Більше 350-ти років на шляху боротьби за незалежність, український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Останніми у цьому довгому списку стали герої Небесної Сотні.     А як все починалось?   21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну!      Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні», «Ми хочемо в ЄС» . Кількість активістів зростала з дня в день.  А що ж було далі… А далі - непідписання Януковичем угоди про асоціацію.   А далі - жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.  А далі… А далі - покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Ма...

                                                    Любов підносить серце над землею    І робить дивовижні чудеса.    Стає людина зовсім інша з нею,    Тоді в її душі живе краса.    Тоді в душі троянда розцвітає,    Співає у душі тоді весна!    Любов людська велику силу має,    Зцілити може й оживить вона.         Любов… Спробуй осягни її, коли вона, як світ, велика і давня. Спробуй опиши, коли люди вклали її в одне-однісіньке слово – люблю! Кажуть, що кохання й талант приходить не до всіх, та що кохати не тільки насолоджуватись, упиватися своїм щастям, кохати – це віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині. Усі ми закохуємося, інколи розчаровуємося і знову кохаємо, бо світ тримається на любові.        Ось уже 123 роки...