О рідне слово, що без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я!
Ми спілкуємося один з одним... Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо... І справді, що варта людина без мови, без письма?
Тому найбільшим винаходом людства є письмо. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Писемні знаки дали людям можливість зберегти знання, досвід, свою історію… Кожен народ йшов своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма у різних народів земної кулі приблизно однакові. Слов'янським письмом, побудованим на основі кирилиці, користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі.
Історія української писемності сягає у глибину століть. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово… Про все це говорилось 9 листопада у нашій книгозбірні на годині корисної інформації, присвяченій Дню української писемності та мови. Діти слухали, включались у розмову і зрозуміли, що у мові – уся доля народу. Без неї немає нас, немає минулого, майбутнього. Людина має завжди пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову.
Не можна бути байдужим до того, як ми користуємось мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово.
Тож, плекаймо, шануймо, бережімо рідну мову, бо без неї ми – ніхто!
Немає коментарів:
Дописати коментар