Вечір пахне казкою, а мамині руки - ласкою

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами:
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо,
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова…
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.

        

        Ми вже звикли у другу неділю травня вшановувати наших матерів, хоча в середині ХХ століття це свято було несправедливо забуте. 

        Це свято схоже на ніжну травневу квітку, від якої не хочеться відводити очей. Воно пробилося до нас із забуття, переживши нещадні заборони, й повертає нас душею до давніх традицій, щоб ми вміли проносити крізь усе життя шану до матері. А слово це для кожного українця символізує священну трійцю – рідну матір, матір-Україну та Матір-Богиню.

           Мати – найрідніша і найближча кожному з нас людина. Вона дарує нам життя. Вона вчить нас  людських правил, оживляє наш розум, вкладає у наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний у музичних творах, прославлений у казках і легендах. Перше слово, яке дитина вимовляє, це слово «мама». Мама – наша берегиня.

       «У мене матінка ясная зіронька»,- співається в народній пісні, либонь, краще про мамину красу й не скажеш! Та чи знайдеться доволі слів, щоб оповісти про мамину мудрість, сердечність, самовідданість, роботящість, дбайливість, терплячість, щедрість, ніжність? Слова то знайдуться, але завжди їх буде замало й ніколи не буде доволі.

        Готуючись до Міжнародного дня матері, в нашій книгозбірні пройшла літературно-поетична скарбничка «Вечір пахне казкою, а мамині руки – ласкою». Діти складали вірші про маму, останні слова в кожному другому рядочку добирали всі разом у риму до попереднього, а також декламували вірші відомих поетів і письменників про маму, говорили слова подяки своїй матусі.

            І скільки б нам не було років - 5 чи 50 - нам завжди потрібна мама, її ласка, погляд. І чим більше любові до мами, тим яснішим і радіснішим стає її життя. Борг перед мамою не можна виміряти, не можна віддати увесь. Намагаймося відчувати серце матері, бо вона у нас одна-єдина.