"Я серце й душу в пісню переллю."

«Знову цвітуть каштани», «Ми підем, де трави похилі», «Вчителько моя», «Стежина», «Київський вальс»…— кожному українцеві відомі ці твори ,а  «Пісня про рушник» стала народним гімном усім матерям, які чекають своїх дітей з далеких і близьких доріг.    

 14 листопада  виповнюється 100 років з дня народження Андрія Малишка. Народився поет-пісняр  1912 р. в Обухові Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. З самого дитинства майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова, промовленого "в колисці із  лози, щоб вічним окаянним боржником його нести, страждати і любити..."

   Поезію Андрія Малишка     не можна «прочитати», «вивчити», не можна осягнути одним тільки розумом, її треба відчути й прочитати душею, треба глибоко зріднитися зі світом поетових дум  в цьому пересвідчитися мають змогу відвідувачі нашої книгозбірні,знайомлячись з творами Малишка,що виставлені на тематичній полиці «Я серце й душу в пісню переллю» .

Вірші Малишка на музику поклали Л. Ревуцький, С Козак, А. Штогаренко, О. Білаш, П. Козицький, М. Вериківський, Ю. Мейтус, Г.Майборода, П. Майборода та інші. Таких прикладів справді творчої співпраці Андрія Малишка з композиторами можна навести безліч.
За своє життя поет видав близько 40-ка збірок. Малишко полишив нам не тільки пісенну й поетичну спадщину, він також є автором значної кількості публіцистичних та літературно-критичних творів.

17 лютого 1970 р. Андрій Малишко помер.

Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті, була славнозвісна "Стежина" ("Чому, сказати, й сам не знаю..."), в якій він роздумує над людським життям... Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю? Одним одна... Єдина... Найдорожча...