Бібліознайки

                  Крути – наша гордість і слава, Там соколи юні у вічність пішли. На клич молодої держави, Піднялися вірні сини. Грудьми у нерівному бої, Спинили червону орду, З честю впали герої, За Україну свою.      Є така залізнична станція в Чернігівській області - Крути . В роки існування Радянського Союзу назву цю згадували пошепки, бо того, хто вголос говорив про події, пов’язані з цим місцем, могли назвати ворогом народу і запроторити до Сибіру. А багато хто з українців взагалі не знав, що є таке місце на географічній карті України. На жаль українці не могли вголос говорити про цю подію  та відзначати пам’ять героїв, що пролили свою кров за свободу України.             Сьогодні нам вже можна вільно говорити про ті трагічні події, які трапилися 29 січня 1918 р.  на чернігівській землі і згадувати той подвиг студентів та гімназистів міста Києва, які стали грудд...

Україно моя, у нас ти одна, Київ наш золотий, Львів усім дорогий, Крим, Карпати, Дніпро Кажуть нам: «Ми одно»         22 січня Україна щороку відзначає державне свято – День Соборності України з нагоди проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.         Урок навігація: «Соборна, вільна, кольорова» , що пройшов напередодні дня святкування в нашій бібліотеці був проведений з метою виховання національної свідомості i людської гiдностi, відродження паростків духовності, формування рис громадянина української держави в наших користувачах. Під час уроку діти дізналися багато корисного та цікавого. Бібліотекарі розповіли, що таке соборність та як її здобував український народ.          Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. Часточка надії і віри у майбутнє.        Слово «соборність» включає в себе ...

     Ніщо так не зближує людей, як добрий сміх без образ.  Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного, благородного, прекрасного.                                                             Щасливі ті люди, що мають дар смішити інших…До них належить наш краянин – Василь Бабій, який, як пише він сам, «мав щастя народитися 12 січня 1949 року в покутському селі Серафинці» в хліборобській сім’ї.   З шкільних років на відмінно знав літературу, а книжки просто поглинав. «Читав їх у полі, коли пас корову, на печі, під партою під час уроку. Навіть під час армійської служби зібрав бібліотеку і читав, читав. Ще в дитинстві зібрав бібліотеку приблизно в 150-170 книжок...

      Степан Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко)   народився 8 січня 1879 р. в м. Ічня на Чернігівщині в сім'ї шевця. Батько з синами взимку займалися ремеслом, обслуговуючи  селян навколишніх сіл і хуторів. А влітку всією родиною йшли на заробітки до поміщицької економії.   Батько любив книжку, поважав у людях освіту, заохочував до знань дітей. Під час роботи в довгі зимові вечори у хаті читали вголос книжки, співали народних пісень. Така атмосфера  у якій зростав Степан, прищепила хлопцеві добрі естетичні смаки, визначила подальші шляхи в житті.     В 1895 році вступив до Коростишівської учительської семінарії. Закінчивши навчання  вчителює на Київщині та Полтавщині.    Пізніше  вступає до Глухівського учительського інституту, але через рік покидає навчання і їде вчителювати на Донбас. Там його заарештовують за участь у робітничих страйках. В 1908р. хворого на тиф Васильченка звільнили і заборонили учит...