З глибини життя Степана Васильченка

     Степан Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко)   народився 8 січня 1879 р. в м. Ічня на Чернігівщині в сім'ї шевця. Батько з синами взимку займалися ремеслом, обслуговуючи  селян навколишніх сіл і хуторів. А влітку всією родиною йшли на заробітки до поміщицької економії.
  Батько любив книжку, поважав у людях освіту, заохочував до знань дітей. Під час роботи в довгі зимові вечори у хаті читали вголос книжки, співали народних пісень. Така атмосфера  у якій зростав Степан, прищепила хлопцеві добрі естетичні смаки, визначила подальші шляхи в житті.
    В 1895 році вступив до Коростишівської учительської семінарії. Закінчивши навчання  вчителює на Київщині та Полтавщині. 
  Пізніше  вступає до Глухівського учительського інституту, але через рік покидає навчання і їде вчителювати на Донбас. Там його заарештовують за участь у робітничих страйках. В 1908р. хворого на тиф Васильченка звільнили і заборонили учителювати. Він повертається до Ічні, заробляє  на життя приватними уроками.
   У 1910р. виходять твори — «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка» та ін.
Васильченко писав про те, що найкраще знав, сам пережив-школу, дітей, учителів. У його оповіданнях діти здебільшого кмітливі, дотепні, розумні, їх не можна не любити.
  На особливу увагу заслуговує задум письменника створити велику біографічну повість про Тараса Шевченка. На жаль, з п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу - “В бур'янах”.  

   Помер письменник 11 серпня 1932 року від хвороби серця. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

     З біографією письменника, його творчістю  знайомить виставка-портрет «З глибини життя Степана Васильченка», що організована в нашій бібліотеці до 140 річчя від дня народження письменника.

  "Життя не жартувало зі мною і доводилося часом про літературні справи забувати. А там тільки хвилина супокою".
       
          Степан Васильченко