вівторок, 5 березня 2019 р.

Стежками Шевченкової долі

Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте.
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь! 
Т. Шевченко

  В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 205 років минає з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово.
  Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка.
Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…
Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу…
Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – 
«невмирущу славу і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець», — так писав І.Франко.
  Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.
І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний «Кобзар», написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв.
 Напередодні 205-ї річниці  з дня народження письменника,  4 березня, в нашій бібліотеці  пройшла літературна мандрівка «Стежками Шевченкової долі».
Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. 

Немає коментарів:

Дописати коментар