Стежками Шевченкової долі

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте.

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь! 

Т. Шевченко

  В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 205 років минає з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово.

  Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка.

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…

Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу…

Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – 

«невмирущу славу і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець», — так писав І.Франко.

  Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний «Кобзар», написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв.

 Напередодні 205-ї річниці  з дня народження письменника,  4 березня, в нашій бібліотеці  пройшла літературна мандрівка «Стежками Шевченкової долі».

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу.