Бачити світ очима дитини

 

  Читачі нашої бібліотеки добре знайомі  з творчістю Зірки Мензатюк, чиї книжки відзначено літературною премією в США, преміями імені Наталі Забіли та імені Лесі Українки, чекають на кожну її нову книгу як на свято. Світлі, сповнені тепла й мудрості казки й оповідання відомої дитячої письменниці до душі як дітям, так і їхнім наставникам.

       Народилася Зірка Мензатюк 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївцях Чернівецької області. Писати почала, коли вчилася у другому класі. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ "Ліс восени". Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану "Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну", а в наступні дні — чимало віршиків. 

  Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Після закінчення університету, вона працювала кореспондентом газети "Радянська Україна". Робота була цікавою і відповідальною, проте скоро письменниця стала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар'єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.

     З 1995 р. Зірка Мензатюк — член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі "Соняшник" рубрики "Храми України", "Фортеці України", "Щоб любити", "Щоденник мандрівника".

   Казки письменниці почали друкувати в журналах "Барвінок", "Соняшник", "Малятко", у закордонному журналі "Веселка", який виходив у США і Словаччині.

   З нагоди 65 років від дня народження письменниці у нашій бібліотеці створена виставка-портрет «Бачити світ очима дитини».

«На власній долі я переконалася, що успіх — не надто полохливий птах. Його можна упіймати. Щастя — досяжне, просто треба  вміти його відчувати. Тож бажаю усім-усім своїм читачам, щоб вони здобували успіхи. І, звичайно, були щасливими! «

                                                                   Зірка Мензатюк.

Мандрівка по книжковому місту

 

Уже традиційно, в  жовтневі осінні дні в нашу бібліотеку завітали другокласники  з академічного гуманітарного ліцею №6  (кл. кер. Мачуляк Л.М., Бубенко В.М., Павлів Л.Я.) та з ліцею №7 (кл. кер. Кошева Т.В., Мотика І.І.), щоб стати нашими читачами.




«Всім вона про все розкаже
І малюночки покаже,
Усіх розуму навчить, 
Хоч сама завжди мовчить?»   -  КНИГА.
Перша зустріч другокласників з бібліотекою під назвою «Мандрівка по книжковому місту» розпочалася саме з відгадування загадок про книгу. 

Дітки з радістю відповідали на наші запитання:
- для чого потрібні книги?
- які книги є у вас вдома?
- хто їх вам читає?
- що ви більше любите: казки чи оповідання, а може вірші? 
- де живе дуже багато книг? 

     Також дізнались про шлях розвитку книги, коли з’явилися перші паперові книги, коли була видана перша друкована книга в Україні, коли з’явилась перша бібліотека.

      Дитяча книга, незважаючи на високі новітні технології, залишатиметься хорошим другом для дітей, а читання даруватиме радість і приємні миті, наснагу до пізнання нового і непізнаного.
                               Тож, приємного всім читання!!!

ЄС на книжковій полиці

Куточків різних на Землі багато.

Європа серед них – найкраща над усім,

Бо саме тут нас народила мати.

Європа – наш великий спільний дім!

      Україна знаходиться в центрі Європи. Наша мета — Україна в об'єднаній Європі, в Європейському Союзі. Бо тільки так, в нашої держави є шанс розкрити свої можливості. Кожен крок до Європи — це нові можливості для мільйонів українців.  

    Поглибити знання дітей про країни Європи, які входять до складу ЄС, підкреслити приналежність нашої держави до європейської сім'ї народів і безперечність її європейського вибору в майбутньому; розвивати громадянську позицію, причетність до європейських цінностей, пізнавальну активність, логічне мислення; виховувати повагу до національних, духовних, культурних надбань європейських народів, свідомого громадянина України та Європи - такою є мета інформаційного кутка «ЄС на книжковій полиці», що організований в нашій бібліотеці у рамках проекту «Інформаційна підтримка ЄС - бібліотекам для дітей та юнацтва в Україні».

     Завдяки  матеріалам та літературі, що представлені на полиці, користувачі нашої бібліотеки мають змогу поповнювати свої знання про Європейський Союз, плануючи в майбутньому відвідати країни Європи або і навчатись там.

    Над Україною ще обов'язково розійдуться хмари, і мирне, погідне, блакитне небо та радісне сонце замайорять яскравим стягом над просторами нашої землі, у самому серці Європи…

Козаки - мужні лицарі-захисники

Я козак і ти козак,

Я вояк і ти вояк,

Щоб в бою стояти мужньо

Ми повинні бути дружні.

Ми хоробрі вояки –

Побратими-козаки…

        14 жовтня – День Пресвятої Богородиці та День Козацтва. Чому Свято Покрови повинно бути Днем захисника України? Та тому, що Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови.

        Саме на свято Покрови козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана. В одній з найвідоміших козацьких пісень співається: “Нам поможе Святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати».

       У ХХ столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія. Саме тому днем офіційного створення УПА було обрано 14 жовтня – Свято Покрови.

     А з 2014 року, в цей день прийнято відзначати ще й День захисника України. 

        Про звичаї та традиції козаків, про мужність та силу волі українських захисників ми сьогодні говорили з нашими маленькими користувачами під час пізнавальної інформини «Козаки  — мужні лицарі-захисники». Патріотизм та любов до Батьківщини потрібно виховувати змалку. Також діти з задоволенням переглянули мультфільм «Як козаки сіль купували».

         Бажаємо усім мирного неба, міцного здоров’я, незгасимої енергії, завзяття і сили! Нехай божественний покров Пресвятої Богородиці, простягнений над нами, уберігає від бід, зла та негараздів!

Скарбниця рідної природи

Природа нам - як рідний  дім,

Вона усім - як мати.

Щоб лад завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.

        Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю. Один мудрець сказав: «І якщо мені іноді хочеться жити до 120 років, то тільки тому, що мало одного життя, щоб випробувати до кінця всю чарівність і всю цілющу силу нашої природи. Любов до природи – одна з найточніших ознак любові до Батьківщини».

     Привернути увагу дітей до різноманіття рідної природи, яку треба оберігати завжди і всюди, примножувати її багатства і красу,- такою була мета екологічної квест-гри  «Скарбниця рідної природи», що відбулась сьогодні, 4 жовтня, в нашій бібліотеці.

Участь у грі взяло 2 команди, по 4 учасники в кожній. Діти здійснили захоплюючу подорож на "екологічному всюдиході". Команди рухались по маршрутах, роблячи зупинки:

-Незвичайні назви.

-Походження культурних рослин.

-Рослини з легенд.

-Хто це? Що це?

-Екзотичні фрукти.

    На кожній зупинці команди виконували завдання і за відповіді отримували бали. Повернулись команди на початкову «Станцію» з одинаковою кількістю балів. Так, що переможців чи переможених не було. Та всі були задоволені. Сподіваємось, що цей захід залишив хоч невеличкий добрий слід в душі кожного  учасника.

Бібліотека. Книга. Час.

Ти  показала  нам красу живого слова

Пісень навчила і казок

В твоїх кутках бентежна колискова

Лунає тихо, мов у далечі дзвінок…

      Бібліотека – це храм книги і слова. Коли людина читає, то слово підіймається з  білої сторінки і достигає свідомості живої людини, воно перестає бути словом. Воно перетворюється в пильний погляд, рух руки, сльозу, посмішку, думку – воно стає життям.

       Бібліотека – особливий простір, з величезною енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою, обмін  інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора..

    30 вересня — найчитальніший день року, адже у 1998 році Президент України підписав Указ, яким затвердив Всеукраїнський день бібліотек.

        До речі, Всеукраїнський день бібліотек — відмінний привід здути пил зі свого читального квитка й дізнатися, що з новинок з’явилося в фондах. Або сходити в бібліотеку з дитиною та взяти улюблену книгу з вашого дитинства. Ну або просто провести цей вечір за читанням.

        А наші користувачі сьогодні мали можливість відвідати найкращі та  найкрасивіші бібліотеки світу, поринувши у віртуальну екскурсію «Бібліотека. Книга. Час» та отримали невеличкі презенти – олівчики з мотивуючими цитатами. Також для вас ми підготували пам’ятку читачу «ТОП-10 найбільших бібліотек світу». 

 

Читати не шкідливо, шкідливо не читати!

Ми за мирне небо

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

   21 вересня людство відзначає Міжнародний день миру.                                                            Для багатьох людей у сучасному світі спокійне життя — це лише казкова мрія. Багато людей страждає. Саме тому, в 1968 році   Папа римський Павло VI проголосив цей день Днем миру і основною думкою цього свята є теза: «Пробач і ти отримаєш мир».                                                                           В Україні за указом президента День миру відзначають з 2002 року.  Раніше для нас, українців, мир – це була повсякденна реальність. На вулицях нашої неньки – України було спокійно, всі діти ходили до школи, посміхалися. Але відбулися різкі зміни, підкралося горе… На Україну напав ворог. І нам, українцям, як ніколи, потрібно усіма силами боротися за мир, щоб нам світило тепле, ясне сонечко, щоб небо було завжди чисте та голубе, щоб завжди були посмішки на обличчях у людей.  Зараз, коли в нашій рідній Україні лунають постріли та проливається людська кров, цей день особливий. Кожен з нас має знати скільки прекрасних людей загинуло на війні, скільки зруйновано міст і сіл на Сході нашої держави, скільки полів розтоптали гусениці ворожих танків. Ми повинні пам’ятати тих, хто боронив нашу землю…
Тож сьогодні, 21 вересня, в нашій бібліотеці  пройшла інформаційно-пізнавальна година «Ми за мирне небо». 

    Учасники заходу  мали змогу ознайомитись з історією свята, зрозуміти його суть і актуальність в нинішній час, особливо для нас, українців.

Скажімо разом:

Ні – війні,

так – МИРУ й сонцю в небі голубому!

МИР – це злагода, це – воля,

і рідна мова й пісня мами колискова!

Наші серця закликають до МИРУ!

Хай буде мир на всій землі!

Хай буде мир у нашій рідній Україні!                                                                   Хай буде МИР!

З Днем народження, смайлик!

        День народження смайла – це досить незвичайне свято, яке щороку відзначається 19 вересня. 

    Кожна дитина знає, що смайлик — це маленька жовта голова, яка усміхається. Смайлик (з англ. Smile) — «мордочка, пичка», «усмішка».

       Сучасні смайлики прийшли у наше життя разом із комп’ютером. Так, 19 вересня 1982 Скотт Фалман, професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі, відправив колегам електронне повідомлення.У цьому повідомленні він запропонував інтернет-користувачам під час спілкування в мережі використовувати послідовність символів - ":-)" - як маркер для жартівливих повідомлень. Свій вибір вчений пояснив тим, що цей значок схожий на усміхнене обличчя.

      Сучасна людина вже не уявляє собі передачі емоцій без смайликів. Як то кажуть — не було би смайликів, то їх довелося би вигадати.

      Тепер в Інтернеті живуть і працюють найрізноманітніші смайлики: вони не тільки виражають емоції, але також зображають різних персонажів, знаки зодіаку, прапори, таблички з гаслами (скандування смайликів), смайли-букви, новорічні смайлики. Словом, ціла смайликова армія, що обслуговує людське комунікування.

      Сьогодні, 19 вересня, в день народження смайлика в нашій книгозбірні пройшла пізнавально-розважальна інформина «З днем народження, смайлик», на якій діти познайомились із історією виникнення смайлика, з журналами «Смайлик», а також  робили смайлики з паперу.

      Смайлик - чудовий винахід, який допомагає краще передати емоційне забарвлення текстового повідомлення. Іноді саме ці кілька закорючок змушують нас посміхатися, сумувати, сміятися. Звичайно, живе спілкування завжди краще, але буває так, що людина далеко від нас, і тоді на допомогу приходить Інтернет, смс-повідомлення, і смайлики серед набору літер нагадують нам про реальні усмішки рідних і близьких нам людей.

               

 З днем народження Смайлик!!!

Що я знаю про здоровий спосіб життя

Хто здоровий, той сміється,

Все йому в житті вдається,

Він долає всі вершини –

Це ж чудово для людини!

      Здоров'я — така річ, про яку не замислюєшся, поки вона є. Але проблема в тому, що не думати про нього дуже небезпечно. Адже дбати про стан свого організму треба щодня. 

       Тож сьогодні, 12 вересня,  за допомогою інформативної хвилинки «Складові здорового способу життя» ми розповіли нашим читачам як зробити свій спосіб життя здоровим! 

        Кажуть, без здоров'я немає щастя, проте правда і в протилежному: коли ми щасливі, це покращує наш фізичний стан. Доведено, що певні особисті риси (як вроджені, так і набуті у процесі життя) допомагають уникнути серцево-судинних хвороб, а також діабету і депресії. Що ж це за риси?

• Відчуття ентузіазму.
• Оптимізм. 
• Підтримка сім'ї та друзів.   
• Здатність уникати стресових ситуацій або успішно їх долати. 
• Вибір здорового способу життя.

       Але, окрім психологічної гармонії, зміцнює наше здоров'я також: 

• Правильне харчування. 
• Рух. Побільше активності. Якщо не маєш часу на спортзал чи фізичні вправи, багато ходи пішки. 
• Режим. Ні, це не означає, що увесь день у тебе має бути розписаний похвилинно. Проте деякі речі варто завжди робити в один і той самий час. Ці речі — їжа і сон. Не лягай спати за північ — так ти набагато краще відпочинеш. І ніколи не пропускай сніданок, бо це - найголовніший прийом їжі, який запускає у твоєму організмі всі необхідні для здоров'я процеси.

     Всі отримані знання учасники такого собі "бібліоквесту"  змогли закріпити за допомогою вікторини "Що я знаю про здоровий спосіб життя", на запитання якої відповідали влучно та правильно.

Як бачиш, найперші кроки до здорового способу життя дуже прості.  
Почни виконувати ці рекомендації вже сьогодні і будь здоровим!

Я народився і жив для добра і любові…

"Я України син"

 О. Довженко

Олександр Петрович Довженко! Кому   невідоме це славне ім’я сьогодні. Письменник і кінорежисер, маляр і політик, великий патріот свого народу і син свого часу. Кого не хвилюють його твори “Арсенал” і “Земля”, ”Аероград” і “Щорс”, “Повість полум’яних літ” і “Мічурін”, “Зачарована Десна” і “Поема про море”...

    Народився Олександр Петрович Довженко 10 вересня 1894 р. на Чернігівщині. В сім’ї Довженків, де зростало 14 дітей, від хвороби часто хтось помирав. З 14 дітей вижило лише двоє: Саша і його сестра. Тому в спогадах про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди виникали «плач і похорон». 

       Щоб знайти гроші на навчання сина, батько продав одну з семи десятин землі, якими володіла родина. Навчання давалось йому легко, він багато читав, та так, що мати часом лаяла. Навчався Довженко в Сосницькій початковій школі, а потім початковому училище. 

     Сам О. Довженко згадував, що в дитинстві він був “мрійливим хлопчиком”. І одним з вирішальних факторів формування його характеру була любов до природи, до її вічної й загадкової краси, яку він пронесе через усе своє неспокійне життя.

      За своє творче життя Олександр Довженко поставив 4 документальних і 10 ігрових фільмів, створив 15 літературних  сценаріїв і кіноповістей, 2 п’єси, написав понад 20 оповідань і новел.

       Завжди дуже багато готувався до нових зйомок. Перед кожним своїм новим фільмом режисер не один місяць вивчав історію і все, що пов'язано з майбутньою кінокартиною.

        В останні роки, коли здоров'я вже підводило Довженка він займався написанням сценаріїв і навчав молодих режисерів.

Помер Олександр Довженко 25 листопада 1956 року.

      З нагоди 125 років від дня народження Олександра Довженка  у нашій бібліотеці створена викладка літератури «Я народився і жив для добра і любові…»

Талановитий, харизматичний, натхненний, Довженко навіки став невід'ємною часткою  світової культури, гордістю українського народу.