середу, 20 березня 2013 р.

День поезії - це свято

Ну що б, здавалося слова?
Слова та й голос -
Більш нічого.
А серце б’ється -  ожива,
Як їх почує. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!
                 Т.Шевченко
        Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар,  який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється  серце і захоплює подих?
Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба.
Не підлягає сумніву, що поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини. Тому, рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО було визначено  21 березня – Всесвітнім  днем  поезії  . Це свято відзначається з 1999 року.      
        У житті все починається з чогось : річечка із струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Т. Шевченко і Леся Українка, І.Франко і  С .Єсєнін, О.Пушкін і М.Лермонтов, Л.Костенко і В. Стус… - ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.  Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.
        Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Переконатись  в цьому  мали змогу маленькі читачі нашої бібліотеки 20 березня на годині поезії « День поезії - це свято», на якому звучали улюблені вірші відомих поетів. Також учасники свята мали можливість продекламувати свої перші творіння. І нехай, це перші спроби, проте – написані від душі. Всім було весело,  цікаво,а найголовніше, що ніхто не залишився байдужим. Після заходу діти дружно пішли вибирати книги для домашнього прочитання. 




 

             
Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Тоді людина буде духовно вищою і красивішою.
                                 Що таке поезія? Це - свято:
                                  Грає в тобі музикою слів,
                                  Молодечо, радісно, крилато
                                  Викресає іскру з почуттів…

четвер, 14 березня 2013 р.

Ясоччина книжка Наталі Забіли



        Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі — дуже важкій, іноді малопомітній, літературній роботі. Серед них, ніби айсберг, височить постать чудової поетеси Наталі Львівни Забіли, чиє життя покладено на олтар служіння Дитячій Музі.
        Народилася письменниця 5 березня 1903 року в місті Петербурзі у дворянській родині з великими мистецькими традиціями.
        Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом, і це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема, твори Т. Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші, казки, оповідання… 
        Одним з найкращих творів Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань «Ясоччина книжка» (1934). Ця невеличка за обсягом збірка складається з восьми коротких оповіданнячок, об'єднаних однією героїнею — маленькою дівчинкою Ясею.
        Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не забувала письменниця і про набутий в інституті фах історика. Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя наших далеких предків у п'єсі-фантазії «Перший крок» (1968) та у драматичній поемі «Троянові діти», яка є поетичним переказом «Слова про Ігорів похід», присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. У 1972 році ці твори були відзначені літературною премією імені Лесі Українки.
        На творах Наталі Забіли виросло декілька поколінь українських дітей. Переважна більшість із цих творів не втратили своєї актуальності і по сьогодні.
        Український поет Валентин Бичко охарактеризував творчість Наталі Забіли як "материнську пісню, цікаву, барвисту, розумну, клопітку, дбайливу.»

         З нагоди ювілею - 110 річниці з дня народження письменниці, 13 березня у нашій книгозбірні проведено літературну годину «Ясоччина книжка Наталі Забіли». Діти читали вірші, лічилки. Закінчилося свято вікториною по творах письменниці. Присутні переконались, що твори Наталі Забіли допомагають    пізнавати світ через красу рідного слова.

Отож, читайте, будьте розумними та здоровими!


вівторок, 5 березня 2013 р.

Іду з дитинства до Тараса



       
 "Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа..."                                     Іван Франко 
                                                                                                                      
 
        У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка.
        Серед вишневих садкiв i струнких тополь, серед людей, гноблених i нещасних, яким був i вiн сам, але красивих душею, добрих i співучих минуло його дитинство. Добро i зло, рай i пекло бачив малий Тарас на рідній землi.Все це стало часткою його самого. Вiн справдi вийшов з народу, жив з народом, всiма своïми думами i почуттями був з ним мiцно i нерозривно зв'язаний. I в його творах бринить ота любов до Украïни i украïнцiв, яка невiддiльна вiд поезiï Кобзаря, без неï немає Шевченка.
        199 років минає з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.
        Готуючись до Шевченківських днів, в нашій книгозбірні організована книжкова викладка «Дорогами великого Кобзаря», метою якої є привернути увагу дітей до поетичного слова генія, виховувати справжнiй патріотизм, який  включає i любов до рiдноï мови. Рiдне слово, було зброєю Кобзаря в нерiвнiй боротьбi з ворогами народу.
    Творчiсть великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, адже він був основоположником новоï украïнськоï лiтератури. Слово його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навiть своє життя.
   Гортаючи сторінки творчості генія, діти усвідомлюють, що Тарас Шевченко це більше, ніж митець. Ця людина давно стала символом, знаком, легендою. Його творчість - не просто поетичні рядки, а філософія, і мудрість.
        Заклик поета "Учiтесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…" вчить жити, любити людей, свiй край, його iсторiю, любити правду й волю. 

                               В дні перемог і в дні поразок,  
                               В щасливі дні , і в  дні сумні
                               Іду з дитинства до Тараса,
                               Крізь глум юрби і суєту,
                               Ні, не в минуле, а в майбутнє,
                               До тебе я, Тарасе йду.