Чарівний світ Всеволода Нестайка

Я пишаюся, що не вийшов 

із дитинства 

і зберіг дитячу душу. 

Це підтримує мене 

нашому жорстокому світі 

і дає сили творити

В. Нестайко

        Його світ – тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів. Здається, він говорить тими самими словами і малює тими самими пензлями, що й сотні інших письменників і казкарів, але чомусь його творів не можна випустити з рук, не дочитавши до кінця. 

        Особливо представляти цього письменника не треба. Варто назвати лише його прізвище – і відразу ж на обличчях переважної більшості дітей заквітнуть усмішки, а в очах їхніх мам і тат заграють веселі  іскорки. Та й чимало бабусь і дідусів це прізвище не залишить байдужим: вони одразу ж засвітяться сонечками, бо їм пригадається власне дитинство. 

        І нема в цьому анічогісінько дивного, адже Всеволод Зіновійович Нестайко своїми веселими, дотепними і мудрими повістями й казками тішить, щедро ділиться вже не з одним поколінням юних читачів, бо за плечима у нього десь за сотню виданих книжок – ціла авторська бібліотека. З маленькою частинкою якої ми поділилися з нашими читачами, підготувавши книжкову викладку літератури «Чарівний світ Всеволода Нестайка». 

        Свого часу Всеволод Нестайко побажав своїм читачам: “Не поспішайте, як я колись, виростати швидше. Тому що дитячі роки неповторні. І якщо Ява і Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше відчути радість веселого, щедрого на пригоди та витівки дитинства, я буду щасливий".

Тож, не поспішайте дорослішати!

Неймовірно важко це збагнути...біль навіки запікся і застиг

Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави,

Піднялися вірні сини.

   “Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього,”- ці крилаті слова дуже мудрі. Так, ми повинні знати історію свого народу. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших сторінок є бій під Крутами. Щороку, 29 січня, ми вшановуємо пам'ять про ці трагічні події. 

    102 роки минає з часу  (1918 року), коли на боротьбу з жорстоким ворогом стали ще зовсім юні герої, які ніколи не тримали в руках зброї – студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Їх було триста. І вони поклали голови за волю України.

    Наша бібліотека кожного року старається привернути увагу нинішнього молодого покоління до цієї теми. Тож, 27 січня, в нас  відбувся літтревел в минуле «Неймовірно важко це збагнути… біль навіки запікся і застиг»».

     В ході спілкування ми прагнули достукатись до сердець ще таких юних, бо вони мають знати, мають пам’ятати, що цих 300 юнаків-студентів продемонстрували тодішнім політикам зразок любові до України, мужність, героїзм, щоб бути гідними їхнього подвигу, щоб бути гідними їхньої пам'яті. А ще, ми маємо пам’ятати, що серед цих 300 героїв був і наш земляк, єдиний галичанин родом із села Тяпче - Микола Корпан.

29 січня – це не лише день скорботи за українською молоддю, а й день величі духу української нації.

Герої Крут — це Кіборги 1918 року!

Пам'ятаймо про це!!!

Зустріч з казкаркою Марією Солтис-Смирновою

     Казка…Яка вона ? Добра, ніжна, чарівна…Приходить до нас з пелюшок і мовить тихим маминим голосом. Вчить пізнавати навколишній світ, бути добрими, слухняними, засуджує зло. Тому першими казками були якраз народні. Пізніше появились літературні. А де як не в бібліотеці можна познайомитись з народною та літературною творчістю?  Бібліотека  слугує тим місточком між автором і читачем.        Отож, 24 січня наша бібліотека подарувала учням 4-А класу (кл.кер.Новосилецька О.В.) академічного гуманітарного ліцею №6 зустріч з казкаркою Марією Солтис-Смирновою,

яка приїхала до нас з невеличкого містечка Варош Рівненської області. А народилася пані Марія в нашому місті, навчалась в Долинській гімназії-інтернат...Як далі склалась доля нашої гості, що спонукало її до творчості писати казки та ще і вправно ілюструвати їх, розказала сама пані Марія.

Вона вчила дітей писати казку, залучала дітей до активного спілкування.

Не менше порадували і діти, які разом з класним керівником привітали гостю колядками. Так що зустріч залишить в душі кожного із присутніх приємні спогади.

До нових цікавих зустрічей!

Гуртуймося! Єднаймося! Одна в нас мати - Україна!

             

Соборність – це символ.    Символ боротьби за волю,  Соборність – це єднання.

  
  День Соборності України — національне свято України, що відзначається щороку 22 січня.     
                    
В історії незалежності України ця дата займає особливе місце. Саме 22 січня 1919 року всі українські землі, Захід і Схід, об’єдналися в єдину Українську державу. 

    Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, щоб отримати таку бажану свободу. На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна земля наша була ласим куснем для сусідів. Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність.                      
       Сьогодні їй знову приходиться боротися за свою єдність, волю, правду. Найболючішою проблемою сьогодні залишається питання неподільності України.  Кровоточать рани наших сердець з приводу того, що відбувається на Сході нашої Держави. Не висихають сльози на очах матерів, сини яких захищають єдність і незалежність рідної землі…
    Так, 21 січня в нашій бібліотеці розпочався літературний роумінг «Гуртуймося! Єднаймося! Одна в нас мати -  Україна!» 

Разом з дітьми за допомогою поетичного слова ми поринули в історію нашої держави… Діти з хвилюванням зачитували вірші Лесі Храпливої, Олександра Олеся, Миколи Вороного…, присвячені цій величній даті - Дню Соборності України.                                 

Не треба нам сварок, незгоди, ганьби!
З’єднали країну ми навіки.
Не зможе ніщо наш союз розірвати.
Соборна країна! Ви чуєте?! Ні?!
Одна Україна! Єдиная мати!
І краще країни нам не знайти!   

     Єдності і мирного неба  над МОЄЮ Україною!

Стежками мудрої казки

А казка, діти, справжнє диво,

Там подвиги й пригоди є.

Вона кінчається щасливо,

Там місце кожному своє.

І мудрість в ній перемагає,

І щедрість, і любов свята.

Хай кожен з вас запам’ятає,

Що править світом — доброта.

   Н.Красоткіна

      

       Чи знайдеться в світі людина, яка хоч раз в житті не мандрувала чарівною країною казки? Багато хто рушав до неї - дивовижної, таємничої, доброї, справедливої ще крихітним малям, тримаючись за руку бабусі чи дідуся, татка чи мами. Один лиш малесенький крочок ступить – і ось вони: казкові герої. Найкращі, найдавніші і наймудріші казки склав великий письменник, ім’я якого – народ. 

     Казки різних народів світу схожі між собою тому, що бажання та прагнення, надії та мрії усіх народів схожі. Всі народи однаково розуміють те, що вважають за істину і неправду,  злочин і кару, геройство і боягузтво, велич і ницість. Вони завжди хочуть жити в мирі, злагоді й достатку, ростити дітей, виховувати в них любов до праці, допитливість, чесність, доброту і щирість думок та почуттів. І про все це розповідається в  казках,які складають народи світу.

      Казки бувають рiзнi: довгi i короткi, веселi, чарiвнi, написанi автором або складенi народом. Проте у всiх казок є одна спiльна риса — мудрiсть. І особливо це проявляється у народнiй казцi. 

Напевне, немає таких дітей, які б не любили казок.

     Сьогодні на казковій заплутанці  «Стежками мудрої казки» діти пізнавали чарівний світ казок народів світу.

 Вони давали відповідь на різноманітні запитання:

  1.     Назвіть свої улюблені народні казки. Поясніть, чим вони вам подобаються? 

 2.  Що, на вашу думку, відрізняє казку від оповідання? 

Також були конкурси, вікторини по казках. Діти показали свої знання та вміння. Було цікаво та весело.

       Казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. 

       Потрібно читати казки різних народів світу, бо вони вчать нас бути відважними, вірити в добро і справедливість. Казка – це мудрість, душа, совість кожного народу, його велич і краса.