Той самий Мюнхаузен

   

"Маленький дідок з довгим носом сидить біля каміна у величезному кріслі в оточенні отетерілих від подиву слухачів і, посміхаючись у вуса, розказує їм про те, як літав на Місяць, як жив серед триногих людей, їздив верхи на гарматному ядрі, переміг кілька тисяч білих ведмедів, побував у череві океанської рибини…»

   Чи знаєте ви, діти, про кого йде мова?

Так, цей веселий, балакучий дідок – барон Мюнхаузен. Він розповідає цікаві, неймовірні, веселі історії.

  Барон Мюнхаузен – герой книжки, яку написав і видав у Англії в 1786 році німецький учений і письменник Рудольф Еріх Распе.

   Опублікував свій твір Распе без підпису, побоюючись небажаної «популярності.» Проте слава не оминула його: ось уже 225 років книжку читають діти і дорослі всіх континентів, вона перекладена багатьма мовами.

  Григір Тютюнник відомий український письменник зробив цей твір зрозумілим і для нас; ця книга, завдяки майстерності перекладача, «заговорила» українською мовою.

    Завдяки цьому ми можемо почути неймовірні історії барона Мюнхаузена, посміятися, слухаючи веселі небилиці, пореготати, пожартувати, розважатись… Смішне у цьому творі яскраве, барвисте.  Але раптом сміх стає «гострим», «колючим». Він шпигає, жалить. Під його «обстрілом» – самовпевненість, боягузтво, заздрісність, пихатість, жадібність, зазнайство, здирництво…  

   З нагоди 225-річчя виходу книжки Е. Распе «Пригоди барона Мюнхаузена» у нашій бібліотеці 27 липня пройшла хвилинка-інформинка «Той самий Мюнхаузен».  Діти наввипередки розповідали про свої найулюбленіші історії: «Півконя», «Верхи на ядрі», «За волосся», «Сирний острів» та інші. Всім дуже подобається ця книга, і ніхто не вважає барона Мюнхаузена брехуном. Він просто мрійник і вигадник, що хоче розважити усіх навкруги, людина доброї і веселої вдачі.

Азбука орігамі - тільки ножиці й папір

     Орігамі - це японське мистецтво виготовлення різноманітних фігурок шляхом складання аркуша паперу. В Японії цей вид діяльності настільки поширений, що дітвора саме через орігамі розпочинає ознайомлення з навколишнім світом.

     Народившись багато століть тому на Сході, воно зуміло підкорити серця людей у всіх куточках Землі. А хіба могло бути інакше? Кожен, хто хоч раз своїми руками робив вироби з паперу або мав щастя милуватися роботами орігаміста, погодиться, що в цьому є щось чарівне і магічне. В руках майстра  звичайнісінький папір оживає, перетворюючись на дивовижних птахів, тварин, квіти, а то й чудернацьких героїв зі світу фентезі. А хіба не дивно, що один і той же лист може перетворитися в тисячі самих різноманітних фігурок. І в кожному виробі, будь то добрий журавлик або розкішна троянда, відчувається своя душа, особливий норов і характер.

     Під час складання фігурок з паперу у дитини формуються спостережливість, просторова уява, відчуття пропорції, логічна пам'ять, зосередженість, кмітливість, фантазія, акуратність. Водночас у неї виховуються любов до природи, естетичні смаки, доброта, чуйність тощо. Головний секрет роботи в техніці орігамі - навчити бачити те, що може вийти в кінцевому результаті. Складати слід обдумано, бачити кілька операцій наперед.

         Для орігамі потрібно правильно вибрати папір: він не повинен бути занадто м'яким, бо складки не будуть триматися, а фігурка «розвалюватиметься» і матиме неакуратний вигляд. Папір також не має бути дуже товстим, адже тоді погано згинатиметься і дутиметься на згинах.

         Ось і сьогодні, 19 липня, юні умільці, щоб не гаяти даремно часу і влітку, зібралися на майданчик дитячої творчості «Азбука орігамі – тільки ножиці й папір», щоб освоїти ази орігамі.

        Діти дізналися звідки походить орігамі, скільки існує способів його складання, а ще із задоволенням працювали з папером .

        Умільці радо ділилися своїм вмінням складати скульптури з паперу, бо кожен з нас ще з дитинства  хоч раз  складав літачки, кораблики, жабки, дракончики.

       Зустріч вийшла напрочуд весела та невимушена, діти почули для себе багато цікавого, а найбільш допитливі учасники мали нагоду власноруч спробувати відтворити побачене й потренувати свої мозок та руки. 

Цей загадковий світ тварин

А знаєте, а знаєте,—
У мене песик є!
Якби ви тільки бачили
Те цуценя моє!

   «Брати наші менші -так часто ми привикли називати тварин. І в цьому є істина. 

Чи можна хоча б на якусь мить уявити собі наше життя без них?... Яка пустота, сум виникли б навколо…Та й чи можливо взагалі без них життя людини та і всього Всесвіту? Звичайно – ні. 

Ми радіємо пісні жайворонка в небі, співу соловейка. Нас не дивує кумкання жаби…цвіркання коника-стрибунця. 

А що вже говорити про наших домашніх улюбленців?  

Звичайно є тварини, яких ми боїмося, яких остерігаємось. Та все одно, вони відіграють необхідну роль в природі. Люди прекрасно це усвідомили... 

Тваринам встановлюють пам’ятники, деякі тварини в багатьох країнах вважаються священними.  Про них багато написано, знято фільмів…А сьогодні, 13 липня, ми з вами поговоримо про тварин мовою поезії…»,- так розпочався в нашій бібліотеці захід- літературний віраж «Цей загадковий світ тварин».

Діти розказували вірші написані відомими поетами і не дуже, читали свої перші літературні проби, згадували народну мудрість про тваринний світ. Тож, захід пройшов цікаво, весело, пізнавально. Сподіваємось, що він залишить добрий слід в душі кожного учасника, бо майже кожен має свого домашнього вихованця, якого дуже любить.