Новий рік ступає на поріг

                                   Добігає кінця 2014 рік...                                     

Згадуємо  прожите, ділимося заповітним і говоримо про майбутнє. 

Яким він був для всіх нас і кожного зокрема? 
Важким, тривожним, скорботним цей рік був для України…  

А кожна людина  напевно пережила  злети і падіння, зустрічі і розставання, удачі і промахи... 

Чим цей рік запам’ятався для нашої бібліотеки та користувачів? Чи встигли зробити те, що планували?

Так уже влаштована людина, що хочеться бачити і залишати у пам’яті тільки добре. Забувши на якийсь час про скромність, скажемо, що бібліотекарі разом з активом книгозбірні провели багато цікавих заходів (про них розповідали сторінки нашого блогу). Кожен раз ми пробували чимось урізноманітнити свою роботу, якось заохотити користувачів…Весело і шумно було протягом року в бібліотеці, коли збирались за роботою юні «Умійки», бо вони не тільки працювали, й відпочивали… До новорічних та різдвяних свят гуртківці допомогли прикрасити книгозбірню, виготовивши оригінальні прикраси з паперу.

Запам’ятається юним відвідувачам і акція, проведена до дня Святого Миколая, метою якої було нагадати читачам про улюблену книгу року (написавши відгук чи намалювавши малюнок) і за це одержати подарунок. 

Були у нас і невдачі, та чомусь не хочеться про них згадувати. Залишимо їх під дверима у старому році…

         Попереду нас чекає новий, 2015 рік... 
Судячи з усього, що відбувається в нашій державі, нас чекають нелегкі часи, але ми повинні налаштуватися на позитивний лад, зробити все від нас залежне, щоб у новому році було менше помилок, тривог і невдач. Сподіваємось, що наша книгозбірня і в наступному році буде для користувачів потрібною і цікавою. На юних відвідувачів чекають різноманітні конкурси і вікторини з призами… 

До Нового року лічені дні… 

Новорічні та Різдвяні свята завжди наповнюють наші серця передчуттям добрих змін. Бажаємо  усім повірити у власні сили та зрозуміти, що в світі немає нічого недосяжного.

     Колектив нашої книгозбірні  вітає усіх шанувальників блогу та нашої книгозбірні з Новим роком і Різдвом Христовим!

Йде з дарами Миколай

                                           Йде святий в нічную пору                                                          До кожнісінького двору, 
                                                     В кожну хату, в кожен край
                                                     Йде з дарами Миколай.

      Душа тріпоче від передчуття радості. Ще кілька днів і, 19 грудня, в наші домівки завітає свято Миколая. Подейкують, що рівно опівночі Чудотворець заходить до кожної оселі разом із своїми помічниками - Ангелом та маленьким дідьком Антипком. Ангел щедро обдаровує подарунками лише слухняних дітлахів, а  Антипко роздає різки усіляким брехунцям та непослухам.

     Понад 1700 років минуло відтоді, як хлопчина з добрим серцем на ім’я Миколай із міста Потари у Малій Азії, став священиком, а згодом і єпископом у Мирах, а люди й досі вшановують його. І так буде завжди, бо Святий Миколай був і залишається взірцем усіх чеснот. Його доброта і чуйність стали легендою. 

Мабуть не обмине Миколай   і нашої книгозбірні, бо цілий рік він спостерігав за чемними, слухняними дітками, добрими читачами та користувачами бібліотеки. Допомогти Миколаю вирішили бібліотекарі, організувавши на початку грудня акцію, яка буде для добрих читачів підсумком читання за рік. 

Подаруночки мабуть чекатимуть і на малих «Умійків», які трудились цілий рік і радували відвідувачів бібліотеки виставками своїх робіт. Тож, читачі і маленькі читачики, поспішайте до нас в книгозбірню, щоб збагатитись духовно,  і за це Святий Миколай обдарує вас.

   Наслідуйте Миколая, допомагаючи тим, хто нині найбільше потребує вашої допомоги і чогось від вас чекає. Робіть добро безкорисливо - і за це Миколай здійснить і ваші мрії.

Я маю право...

Я маю право жити на землі,

Творити, дихати, учитись,
Примножувать багатства всі її,
Своєю Україною гордитись.

    «З першим криком дитини, з першим її подихом в життя до неї приходять права. Першим з цих прав-це право на життя. Людина-найголовніший скарб нашої планети. Кожен із нас – неповторна особистість. Але пройшло не одне тисячоліття, поки людство усвідомило неповторність кожного і ухвалило закони, які оберігають людину, її життя й індивідуальність.

Важливим і корисним документом, що забезпечує громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканість, свободу совісті, можливість дотримуватися своєї релігії й багато іншого є Загальна декларація прав людини (підписана державами ООН у 1948 році ).

Діти потребують більш особливого ставлення до себе, тому їхні права захищає «Конвенція прав дитини», прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989року. Все це ви, діти, повинні знати, щоб захистити себе коли вас ображають чи чинять насильство над вами…

Чи ображали вас, діти?

Як ви поводитесь у таких ситуаціях?

Як потрібно правильно діяти, щоб не нехтували вашими правами?...

Та, прагнучи відстояти свою свободу, не утискаймо свободу інших. Потрібно рахуватися не лише зі своїми правами, а бути уважним, щоб не порушити права інших людей…

А ще ми повинні пам’ятати, що поряд з правами йдуть і обов’язки…»

Це та багато інших питань порушувалось на годині міркування «Я маю право…», проведеній у нашій бібліотеці 9 грудня з нагоди Міжнародного дня захисту прав людини, яке відзначається 10 грудня світовою спільнотою.

Не меркнуть зорі,

Йдуть у небуття, 

Бо мають право вік світити.

Я ж маю право на життя, 

Я гідно мушу жити.

В ручках умілих папір оживає

В ручках умілих папір оживає,
Радість дитинства він відчуває…
Чим більше вміння в дитячій долоньці,
Тим більше в серці і в розумі сонця!                                                       

          Папір традиційно вважається найбільш популярним і поширеним матеріалом для ручної творчості, поробок. Людина протягом багатьох століть в різних країнах знаходила все нові й нові способи перетворення звичайного аркуша паперу на витвір мистецтва. Для дитини папір - один з найбільш доступних і привабливих творчих матеріалів. Аплікації, вирізання, пап'є-маше, популярний зараз квіллінг та вічне мистецтво орігамі - паперовий світ такий різноманітний!

        Саморобки, особливо об’ємні ,  іграшки з природних матеріалів розвивають просторову уяву, сприяють формуванню навичок самостійної праці у дитини. 

Що може зрівнятися з красою і теплотою оригінальної прикраси або сувеніру, які зроблені своїми руками.

        В цьому могли переконатися юні умільці – члени гуртка «Умійко», переглядаючи  журнал  «Умійко».  Хлопчики власноруч змайстрували з паперу танк, кран, з пластиліну «ланцюг дружби», а дівчата різних звірів, тварин, птахів: білочку,  котика, летючу мишу,  собачку, польову мишу, рамочку для фотографій.

У кожного вийшли вони по-різному. Але головне, що ця робота викликала у кожного купу позитивних емоцій. Було гамірно і весело в бібліотеці. 

         Тож запрошуємо всіх бажаючих до нас в бібліотеку оцінити роботи наших умільців.

Революція гідності: ми маємо пам'ятати

Протистояння. Кров. Жертви…. Спільна біда зближує людей, зближує не лише один народ, але й народи… Всі сьогодні говорять про політичну ситуацію в країні, навіть ті, хто донедавна зовсім не знався в політиці.

У ці дні країна відзначає річницю Євромайдану, який започаткував Революцію Гідності.

    Вперше слово «Євромайдан» з'явилося 21 листопада 2013року у соціальній мережі. Саме в цей день, одразу після того, як уряд Азарова-Януковича оприлюднив рішення щодо призупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з ЄС, в соціальних мережах почали поширюватися заклики до людей вийти на акції протесту. Того ж вечора на майдан Незалежності прийшло  близько двох тисяч осіб. Серед них журналісти, громадські активісти, студенти...  Саме тоді, у перший день протесту, народилося гасло «Україна – це Європа!" Так починалась Революція Гідності.

      Сьогодні 21 листопада в день річниці революції у  нашій бібліотеці була проведена вебмандрівка «Революція гідності: ми маємо пам'ятати». Перегляд сайтів на цю тему викликав у дітей велике зацікавлення. Великий жаль викликав в учасників мандрівки до частини українських дітей, які втратили свою домівку, залишилися без тата, дідуся, які є учасниками дій АТО і захищають нашу Батьківщину від сепаратистів та терористів.

Шанс на зміни нам дістався дорогою ціною, ціною людських жертв, ціною втрати частини території.

Ми усі повинні ніколи не забувати НЕБЕСНУ СОТНЮ, яка очистила наші душі. Втрачені сини стануть гордістю для десятків поколінь, бо вже сьогодні вони герої, що не вмирають!

Дитино, знай і відстоюй свої права!

 Спів радісний під небом лине,

Летить в блакить парад пісень,

Нехай же стане днем дитини

У всьому світі кожен день.

    Діти…Їх живе близько 2 млрд. на планеті. Діти - майбутнє кожної держави, майбутнє людства. Як найвразливіша частина суспільства, вони потребують особливого захисту й піклування. Захищаючи їх, дорослі захищають своє майбутнє. 

Та чи завжди це так? Чи не ігноруємо ми, дорослі, правами дітей? Чи справді захищаємо, охороняємо дитинство? Адже поряд з нами живе так багато обездолених, покинутих напризволяще  дітей? Давайте задумаймось хоча б сьогодні, 20 листопада, відзначаючи Всесвітній день дитини?

Спробуймо кожен зробити бодай щось, щоб наші діти почувалися захищеними,  не самотніми у сучасному світі.

Ми, у своїй книгозбірні, вирішили сьогодні провести «День дитини: у запитаннях і відповідях», знайомлячи дітей з їх правами та навчаючи їх як треба відстоювати себе.

Спробуємо дати  відповідь на такі питання:

Чи знаєш, дитино, свої  права?

Чим вони захищені?

Чи не піддаєшся Ти насильству з боку дорослих?

Куди слід звертатись, щоб захистити себе? і т.п.

Допоможе в цьому дітям також викладка літератури «Дитино, знай і відстоюй свої права!», а також веб-мандрівка  "У центрі Всесвіту дитина”

Сподіваємо будемо корисними нашим відвідувачам, а спираючись на сьогоднішні  дослідження дитячих проблем, стати більш потрібними дітям у всебічному розвитку, особливо з дітьми-сиротами, дітьми з неблагополучних сімей.

Всі ми хочемо, щоб наші діти були  здоровими, щасливими і

розумними,  жили в мирі, радості й були  впевнені в завтрашньому дні.

Чарівник сміху - Остап Вишня

   «Вищого «гонорару», як веселий блиск в очах народу, для мене немає», - писав  Остап Вишня у своєму щоденнику. 

      Важко уявити українську літературу без гумориста Остапа Вишні,  справжнє ім'я якого — Павло Михайлович Губенко. Народився він 13 листопада 1889 р. на Полтавщині  в багатодітній селянській родині.  

 Остап Вишня — письменник, який у 20-х pp. xIx ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово перевидавалися.  

Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав УСМІШКОЮ. 

Остап Вишня – справжній народний письменник. В цьому може переконатись кожен, хто хоч раз взяв у руки його усмішки, а ознайомити з творами автора допоможе книжкова викладка літератури «Чарівник сміху – Остап Вишня», присвячена 125-річчю з дня народження, що організована в нашій бібліотеці. 

Тож усіх небайдужих поціновувачів гумору запрошуєм на зустріч з творчістю незабутнього письменника!

Бути Людиною на землі

Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні? 
Усмішка твоя єдина, 
Мука твоя єдина, 
Очі твої одні. (В.Симоненко)

        Бути людиною… Кожен із нас вкладає у це поняття щось своє. Та варто все ж замислитись…. 

     Здавалося б, усі ми люди від  самого народження, всі однакові…

       Та, кожна людина - це індивідуальність, неповторність, і ми маємо вчитися цінувати один одного.

       Якою має бути людина? Перш за все людяною – тобто вміти співпереживати, співчувати, допомогти. І допомогти не тільки тоді, коли попросять про допомогу, а тоді, коли людина цього потребує.

       Людині потрібно знати: Яка вона? Хто вона? Чи знає вона себе?

      На ці та інші питання намагались щиро відповідати діти під час години спілкування «Бути Людиною на землі», яка відбулась у нашій бібліотеці 6 листопада.

       А ще діти наввипередки розповідали про свої гарні вчинки : як писали листи і малювали малюнки воїнам на Схід, збирали для них теплі речі і продукти; поступилися старенькій бабусі в автобусі; допомагали мамі мити посуд… І звичайно, зійшлися на думці , що потрібно поводитися з іншими так, як бажаєш, щоб поводилися з тобою.

    Потрібно залишитися Людиною з великої букви до кінця! Саме теперішні, гарні люди залишають слід на Землі. І тільки про теперішніх людей залишається добра пам’ять. І яка пам’ять залишиться про нас, будуть судити по тому, як ми пройдемо свій життєвий шлях і який ми слід залишимо на Землі.

     Як же ж добре було б на Землі, якби кожний пам’ятав про те, що він —Людина!

Наша мова калинова

 Зі слова починається людина,

 Із мови починається мій рід.

 Ласкава, мамина, єдина

 Щебече соловейком на весь світ.

       Першим до нас приходить слово…З колисковою материнською мовою, тихою казкою, доброю ласкою. «Мама, тато, баба, льоля, киця», - лепече дитина. Які дивні ці перші двоскладові слова! Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава…Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук.            

         Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначаємо День української писемності та мови. З цієї нагоди наша книгозбірня  разом  з бібліотекою школи СШ №7 м. Долини 24 жовтня провели свято мови «Наша мова колискова». 

      Незважаючи на примхи погоди, в бібліотеку поспішали учасники заходу- учні 4-А кл. та запрошені учні 3-Б кл. школи №7. 

Святково прибраний зал. Звучать  пісні про рідну мову...

     Дівчинка і хлопчик з хлібом-сіллю на вишитому рушнику відкрили свято…Багато гарних теплих слів було сказано в цей день про українську мову. Лунали поетичні рядки, пісні. З зачудуванням слухали присутні «Козацький марш» у виконанні Пилипіва Дмитра та спів Івасів Юлії. А в цьому всьому-неабияка заслуга класного керівника Данилко Н.М. та вчителя музики Ямборко О.Д.

Свято наближалося до кінця… «Ми були б раді та щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти та гості, залишили у своєму серці хоча б одну краплинку любові до рідної мови»,- побажала ведуча заходу бібліотекар Бабінчук І.І., подякувала дітям за гарний виступ і пригостила їх солодощами.

       Бережімо, шануймо, глибше пізнаваймо скарби рідної мови!

Осінь така мила, осінь славна...

От і жовтень стоїть на порозі,

Розфарбовує гарно ліси.

Щедра осінь давно у дорозі —

І добра принесла, і краси... 

       Осінь…Тихо опадає на землю золоте листя. Хазяйнує жовтень по всій землі, одягає усе навколо: і сади, і ліси, і поля, і гори. То сонечко щедро засвітить, то небо сірими хмарами укриється, а тоді давай кропити холодним дощем. А вітер як зірветься і починає трясти з дерев жовту позолоту осені. От така осінь, така чарівна і неповторна; то яскрава, то похмура, урожайна, казкова, а ще багата грибами.

Сьогодні, 17 жовтня, наша книгозбірня зібрала малих відвідувачів, щоб більше дізнатись про осінь, про урожай, що збирають восени, проспівати їй славу.

«Осінь така мила, осінь славна», - ці поетичні рядки Павла Тичини були назвою поетичної хвилинки. Читачі розказували вірші, згадували прислів’я та приказки, відгадували загадки. А ще, діти роздивлялись книги, поробки (зроблені їхніми ровесниками) на тему осені біля тематичної полички і звичайно, брали книги для домашнього прочитання. Тож, незважаючи на те, що в приміщенні було холоднувато, свято осені пройшло весело і цікаво.

      Тож, насолоджуймось такими гарними теплими осінніми днями, бо не за горами - зима...

Чи знаєш ти своє місто ?

       Чи знаєш ти своє місто? Відповідь багатьох малих співрозмовників була б –«так». Доросла людина уже не так з упевненістю відповість, бо розуміє, що  знати рідне місто – це знати його історію, жити його сьогоденням, перейматися його проблемами і радіти кожній хорошій події, що відбувається в ньому.

    Отже, починати знайомство з містом треба, заглянувши в історію. В цьому переконувались учасники краєзнавчих читань, що проходили в нашій бібліотеці 15 жовтня.

      Діти з цікавістю слухали переказ про заснування міста…Дізнались, що роком виникнення міста вважають 979 рік…

Багато часу з тих пір минуло.Чимало довелось пережити нашому місту…

Багато людей з Долинщини стали видатними в країнi та за її межами. Долиняни гордяться тим, що в їхньому мiстi народився вiдомий український композитор Ярослав Йосипович Лопатинський, вiдомий архiтектор Iван Iванович Левинський; український письменник, педагог i композитор-аматор Михайло Iванович Пачовський.

У Долинi народився i навчався в народнiй школi кардинал Iван Мирослав Любачiвський - настоятель Української греко-католицької церкви.

Про це, та багато іншого дізнались діти під час заходу. Багатьох зацікавила історія рідного міста, тому було багато запитань.

Бібліотекарі переконались, що екскурс в історію краю треба робити частіше, бо «хто не знає свого минулого - не вартий майбутнього».

День відкритих дверей для юних читайликів

30 вересня…

Що можна сказати про цей день календаря?

Останній день першого осіннього місяця…

День святих мучениць-Віри, Надії, Любові та їх матері Софії…

Ну, а для всіх хто любить і цінує книгу, це ще і – Всеукраїнський день бібліотек.

То як цей день пройшов у нашій, Долинській районній бібліотеці для дітей?

   Настрою найперше завдала гарна погожа днина. Зранку у всіх працівників був піднесений святковий настрій і трохи хвилювання, бо сьогодні не просто буденна зустріч з читачами… Для багатьох малих відвідувачів бібліотеки цей день має запам’ятатись, сподобатись і зацікавити.

Сьогодні - «День відкритих дверей для юних читайликів», тож на зустріч з бібліотекою та книгою поспішають одягнуті у вишиванки другокласники ( 2-Аклас, кл.кер. Болюк Г.І.; 2-Бклас, кл. кер. Тимик Л.Ю.; 2-Вклас, кл. кер. Шевчун М.М.) з школи №7 міста Долини. 

Під звуки веселої пісні «Дитяча бібліотека» заходять діти до читальної зали…Маленькі відвідувачі із захопленням слухають привітання бібліотекаря та цікавинки про бібліотеку.

Кульмінацією свята була участь дітлахів у конкурсі «Хто багато читає, той відгадає». Малята наввипередки відгадували літературних героїв за їх описом, звичками та уподобаннями.

Кожен малий відвідувач на згадку одержав флаєр про бібліотеку, який має нагадувати, що «бібліотека-територія єдності» смаків, інтересів, спілкування.

А ще було пригощання солодощами, бо яке ж то свято для дітлахів без цього?

Вкінці малі школярики вибирали собі книжечки та журнали для домашнього прочитання та фотографувались на згадку

Малята розбіглися по домівках, а до нас поспішали інші відвідувачі: читачі  та інтернет-користувачі…

Всеукраїнський день бібліотек минув, але бібліотека продовжує працювати.

Тож, ще більше нового та креативного чекає на користувачів нашої бібліотеки.

До дитячої бібліотеки

Як до друга найкращого йдуть.

Навіть ті, хто не вміють читати

Тут гортають книжок сторінки.

Книга й лялька – веселі спектаклі,

Їх відвідують всі залюбки.

І у казку поринувши разом,

Відкривають  дивні світи.