субота, 27 лютого 2016 р.

Подорож у країну Читалію

Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі, 
Як листви на гіллі, -
Стільки книг на Землі


        Книга… Це найбільше диво з усіх див, це друг, який допомагає в скрутну годину, який учить нас думати і відкривати світ прекрасного, вчить нас жити.
Безмежна сила книги. Без неї людина сліпа, адже з дитячих літ книжка допомагає зрозуміти світ, що нас оточує, вона розповідає нам про історію рідного краю, звичаї, традиції… 
        А всі книги живуть у бібліотеці. Так почалось перше знайомство з бібліотекою для  вихованців дитячого садочка «Теремок», які завітали до нас 25 лютого. Маленькі відвідувачі з цікавістю розглядали книги, журнали, слухали розповідь бібліотекаря про книги. Книги – це друзі і порадники, вони, не вміючи говорити, розповідають про пригоди і подорожі, про чудеса і навколишній світ. Сподобалась діткам виставка дитячих поробок «В гості до Умійка», виставка малюнків про зиму.
Також діти з цікавістю знайомилися з виставками, журналами, книгами в читальному залі.
       Для вихователів теж є чимало корисної інформації, яка висвітлена на сторінках газет і журналів.
        Сподіваємося, що з маленьких відвідувачів виростуть справжні любителі книги, тому що книга – невичерпне джерело, яке живить енергією слова людину протягом життя. 

середа, 24 лютого 2016 р.

Дзвінка струна Лесиного слова

Жила колись на світі Леся,
Любила мріяти й співати.
Сама – найкраща із поезій,
Якої нам не написати.


       Кожним словом,  кожним променем думки, кожним болем своїм живе  в душі нашого народу людина, ім’я якої – Леся Українка. З не такої вже далекої минувшини, проте мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.
       Леся Українкаодна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили. Адже все її життя – це подвиг, це постійна боротьба, це приклад справжньої мудрості та незламності волі. Читаючи твори Лесі Українки, ми уявляємо людину енергійну, вольову, мужню, сильну духом, а не тендітну, хвору жінку, прикуту невиліковною хворобою на довгі роки до ліжка. Вона захворіла ще в дитячі роки, але страшні муки не зламали дівчину, а, навпаки, зміцнили її духовно, додали нестримної жаги до життя:

Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?

       Леся терпляче  зносила всі страждання. І писала…
       За коротке життя Леся Українка встигла зробити в галузі літератури стільки, що вистачило б на життя кількох. Вона була поетом, драматургом, прозаїком, літературним критиком, публіцистом, перекладачем і фольклористом. А служіння людям сповнювали поетесу почуттями радості.
       Невмирущі твори Лесі Українки (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач) завжди будуть тривожити душі, будити розум, надихатимуть на благородні вчинки, а краса її мистецького слова буде вражати читачів навіть через багато-багато років. В цьому сьогодні ми разом з юними поціновувачами поетичного слова змогли переконатися на поетичному екскурсі «Дзвінка струна Лесиного слова», присвяченому 145-річниці від дня народження Лесі Українки, що відзначатиметься завтра,            25 лютого. 

       Діти з цікавість прослухали коротку інформацію про життя і творчість поетеси, а потім з захватом читали її вірші, ділились своїми враженнями від прочитаних творів, а на кінець взяли участь у невеличкій вікторині.


Вільні співи, гучні голоси, в ріднім краю я чути бажаю.


Л. Українка

понеділок, 22 лютого 2016 р.

Спілкуймось українською

Мово рідна,
Слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Мова...
Кожна нація, кожен народ має свою неповторну, рідну мову. Нею вчаться говорити з самого дитинства і не забувають до самої смерті, якщо справді є патріотами своєї батьківщини.
Скільки мов у світі існує? Вважається, що від 2500 до 7000. Та чомусь своя рідна, видається наймилозвучнішою, найчарівнішою. Хто це добре засвоїть, той і дбає про її чистоту, той є її носієм. Бо що ж то за народ, який забув свою мову, помінявши на чужу? Зникає мова, губиться народність…
Та все ж…
Є один унікальний випадок воскресіння мертвої мови. Після другої світової війни, коли була створена держава Ізраїль, іврит, на якому 18 століть вже ніхто не говорив, був відроджений як офіційна мова цієї країни.
Ну, а тепер про нашу рідну українську мову, яка пережила за свою історію багато гонінь.
Чи всі ми любимо, плекаємо її, чи не забуваємо її?
Це ми спробували з’ясувати сьогодні, 22 лютого, на уроці-діалозі «Спілкуймось українською». Малята розповідали вірші, прислів’я та приказки. Ми разом згадували застарілі слова, що поступово зникають, говорили про нові, що збагачують мову…

Найбільше вразила своєю допитливістю найменша учасниця заходу Клецун Каролінка…

Розпочали ми урок словами С. Воробкевича, та його ж словами і закінчили...
Мово рідна, слово рідне, 
Хто ся вас стидає, 
Хто горнеться до чужого, 
Того Бог карає.

понеділок, 15 лютого 2016 р.

Вони помирали за краще життя (до дня героїв Небесної Сотні)

Небесна Сотня –
То в серцях вогонь. 
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.
   Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України особливі. Більше 350-ти років на шляху боротьби за незалежність, український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Останніми у цьому довгому списку стали герої Небесної Сотні.
    А як все починалось?
 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну!
     Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
 А що ж було далі… А далі - непідписання Януковичем угоди про асоціацію. 
 А далі - жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.
 А далі… А далі - покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності. 
  Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. 
    На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.
 Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.  
 На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. 
 Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори,  громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів  українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.
   Сьогодні, 15 лютого, у нашій бібліотеці відбулась інформаційна хвилина  «Вони помирали за краще життя» (до дня героїв Небесної Сотні, який відзначаємо 20 лютого). 
Мета заходу: вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні, прищеплювати дітям любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України. 


Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

четвер, 11 лютого 2016 р.

Вічна таїна любові

                                                  Любов підносить серце над землею
   І робить дивовижні чудеса.
   Стає людина зовсім інша з нею,
   Тоді в її душі живе краса.
   Тоді в душі троянда розцвітає,
   Співає у душі тоді весна!
   Любов людська велику силу має,
   Зцілити може й оживить вона.

        Любов… Спробуй осягни її, коли вона, як світ, велика і давня. Спробуй опиши, коли люди вклали її в одне-однісіньке слово – люблю!
Кажуть, що кохання й талант приходить не до всіх, та що кохати не тільки насолоджуватись, упиватися своїм щастям, кохати – це віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині. Усі ми закохуємося, інколи розчаровуємося і знову кохаємо, бо світ тримається на любові.
       Ось уже 123 роки День святого Валентина  є одним із улюбленіших на Заході і в нашій країні. Його святкують дорослі і діти, сім’ями, в колі друзів. А прийшло воно до нас з Італії, де святий Валентин є покровителем закоханих.
    Наприкінці ХYI століття став популярним звичай відсилати романтичні послання коханій людині. Спочатку це були саморобні листівки, а в 1800 році з’явилися комерційні. З того часу поштові відділення були просто закидані ніжними посланнями. В очікуванні дня Святого Валентина магазини наповнюються «валентинками», коробками шоколадних цукерок у формі серця, різними кондитерськими виробами із сердечками, стрілами, шоколадними ангелочками-амурами. Найпопулярнішими квітами стають червоні троянди – символ любові.

     Напередодні Дня Валентина, 10 лютого  в нашій книгозбірні  відбувся майстер-клас  по виготовленню валентинок  «Вічна таїна любові».  Діти вирізали валентинки та ділилися одне з одним розповідями про те, що вони люблять понад усе.

     Тож, усі з нетерпінням чекають на це романтичне свято, коли уже будуть дарувати один одному пишні букетики, солодощі та вітальні листівки «валентинки».