Наступає Новий рік

      Склавши в торбину всі пожитки, зіщулившись від дощу та невеличкого снігу, що час від часу перепадає, спішить покинути нас  старий дідуган,2018- й.                          Знову прожитий рік…  Тож, мабуть кожен із нас старається проаналізувати пережите, завершити деякі справи, а тоді ,  створивши більш-менш хороший настрій, впевнено готуватись до нового, на який як і завжди, покладаємо багато надій та сподівань.  Для кожного з нас, цей рік, був різним...Дехто із захопленням згадує  цікаві моменти з життя, дехто скоріше хоче забути  якісь неприємні моменти.                                                                                                                              Та не будем про сумне, запасаймось гарним  настроєм!  Давайте, разом із вами, шановні відвідувачі нашого блогу, згадаємо цей рік в  світлинах нашої бібліотеки і разом порадіємо…

а ще,  розкривши скриньку побажань наших відвідувачів, зазирнем  в майбутнє  і помрієм… 

  Бажаємо, щоб дух Нового року приніс Вам відчуття казки, а Різдво подарувало віру в чудеса! З Новим 2019 роком та Різдвом Христовим!                                                                                                                                                                                                  

Марко Вовчок-найзагадковіша жінка в українській літературі

     

   Ви теж колись думали, що Марко Вовчок — це чоловік? Це оманлива думка. Марко Вовчок — видатна письменниця, довкола якої витає таємничість і легенди. Про її творчість, життєві перипетії можна говорити довго. Цікаво? Тоді читайте! 

  Марко Вовчок (літературний псевдонім Марія Вілінська) народилася 22 грудня 1833 р. в Орловській губернії в збіднілій дворянській сім’ї. Її пращури походили з Київщини.

     Вітчим Марії був картярем і п'яницею, часто ганявся за дитиною з сокирою та погрожував зарубати, тому її відправили до приватного харківського пансіону. Згодом матері довелося піти від нього, а своїх двох дітей вона віддала на виховання родичам. Марія, разом зі своїм братом, жила у приймах своєї тітки. 

   Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.

  Версія виникнення псевдоніму Марії Вілінської – прізвище її першого чоловіка Марковича. Згодом письменниця познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав "Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Попри славетний псевдонім, який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько".

    Наприкінці 50-х років ХІХ століття Марія Вілінська була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.

Відомі твори письменниці : "Інститутка", "Дев'ять братів і десята сестриця Галя", "Горпина", "Маруся", "Два сини", "Козачка", "Ведмідь" та ін.

    Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.

    22 грудня виповнюється 185 років від дня народження визначної української письменниці. З цієї нагоди у нашій книгозбірні створена викладка літератури «Марко Вовчок-найзагадковіша жінка в українській літературі».

                            

Розкажу Миколаю, про що я читаю

В небі метушня і рух — янголята працю мають.
Он одні несуть кожух для святого Миколая.
Інші лагодять санки: навантажують дарунки.
Світять до шляху зірки, шлють на Землю поцілунки.

  Скажіть, хто не знає чи не чув про святого Миколая?  
Мабуть, таких і немає.                                          
     Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці для слухняних і добрих дітей.  Виростають діти — і добра казка зникає, а Миколай залишається. Він любить усіх людей.
      Свято Миколая - найулюбленіше для дітей  і  дорослих, а святкують його  в Україні 19 грудня. Дітвора з нетерпінням чекає щедрого Миколая, пише листи, вивчає  вірші, співає пісні. Наша бібліотека сприяє цьому. Де, як не у нас можна так багато прочитати про це свято? До послуг відвідувачів і книжечки про нього, і цікаві ілюстровані журнали, ну і звичайно послуги інтернет-зв’язку.
     Тож, поспішають  малята, щоб вивчити гарну пісеньку,  вірш або легенду про святого Миколая. Сьогодні, 17 грудня, на літературне свято-конкурс «Розкажу Миколаю, про що я читаю» у нашій бібліотеці  зібралась  дітвора, щоб розказати що читають, розповісти про свої мрії і сподівання. 

Мрії у багатьох дітей, як виявилось, зовсім уже  як у дорослих.  

     Що діти просять у святого? Миру в Україні;  здоров’я  своїм батькам, братикам і сестричкам, а ще щоб життя у кожного з них  було  щасливим… Ось такі сподівання у дітвори …

Наслідуймо добро і вчинки Миколая! 

Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, Доброти, Прощення та Любові до ближнього.

Я - людина! Я маю право!

Ти  особливий! Як і кожна особистість.
Ти неповторний! У природі все таке!
Сніжинки навіть формою всі різні.
А ти – природи диво, та ще й яке!

       Дитина – найцінніший скарб. Пройде не одне тисячоліття, поки людство зрозуміє цю істину, і пройде не одне тисячоліття, поки людство, нарешті, прийме закони, які оберігатимуть дитину, найбільше наше багатство.
        Права дитини – це певні можливості, які потрібні дітям для того, щоб рости і дорослішати. Діти мають особливе право на піклування з стороні держави. Але, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу не достатньо захищені.
        Сьогодні близько 250 мільйонів дітей живе за рахунок жебрацтва, тяжкої праці, пограбувань. Кожен рік від хвороб помирає 5 мільйонів дітей. Поширюється торгівля дітьми. Тому зараз дуже важливо не лише дорослим, а й дітям знати хоча б деякі з них для захисту своїх прав. Ось тому, 10 грудня 1950 року Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини.
В цей день проводиться пленарне засідання ООН і всесвітня організація відзначає тих, хто зробив вагомий внесок у захист людських прав і свобод, а Норвезькій Нобелівський комітет в Осло вручає 10 грудня Нобелівську нагороду миру. У навчальних закладах, як правило, проводяться різноманітні заходи – тематичні бесіди, уроки, тижні права, конкурси та вікторини на знання прав людини.
       Напередодні  відзначення Дня прав людини, в нашій бібліотеці відбувся правовий калейдоскоп «Я - людина! Я маю право!», який включав в себе різноманітні вікторини, загадки, вірші, які допомогли пригадати, а то і вивчити свої права. З найменшими дітками бібліотекарі вирушили в казкову подорож, під час якої малеча виступила як справжні дорослі захисники, які змогли  правильно захистити права казкових героїв.
        Всі ми повинні не лише знати, а й навчатися користуватися ними. Коли з вами трапляється щось погане, вас кривдять, принижують, караюсь, примушують до непосильної праці, ви повинні звернутися по захист до батьків, родичів, вчителів.

Пам’ятайте друзі! Щоб не втрапити в халепу права свої потрібно знати…

На рідному порозі Платона Воронька

Платон Воронько — видатний український дитячий поет. На його віршах виростають цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших.

                Народився письменник 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літінституті. Учасник Другої світової війни, командир підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака.

Майже всі свої літературні премії отримав за «дорослі» вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей.

         Платон Воронько є автором понад 30 збірок віршів і поем та великої кількості книжок і книжечок для дітей. 

Серед найвідоміших дитячих творів: збірки віршів «Всім по сім», «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Казка про Чугайстра» та багато інших.

Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1972), літературної премії ім. Лесі Українки (1976).

         Напередодні 105 річниці від дня народження Платона Воронька в нашій книгозбірні організована виставка-портрет «На рідному порозі Платона Воронька», де діти знайомляться з його творами.

      Дитячі твори П. Воронька приваблюють читача своєю безпосередністю, щирістю, оригінальністю, уважним ставленням поета до дітей, умінням зацікавити, звеселити, насмішити, розчулити їх, а разом з тим і повчити, примусити задуматись над своєю поведінкою.

«Я не знаю, чи читатимуть те, що я написав для дорослих, а діти читатимуть довго…» – був переконаний Платон Воронько. Так, його вірші стали улюбленими для багатьох поколінь юних читачів, вони живуть між людей, звучать на дитячих святах, вивчаються в школі, його книжки для малят виходять мільйонними накладами.

Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам'ятаємо завжди

...Пам'ять Голоду плаче,

блякле сонце в зеніті - 

Чорний мор на Вкраїну,

наче пошесть упав...

        Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

        Щороку, в четверту суботу листопада, світ відзначає пам'ять жертв Голодомору. Цей день пам'яті – унікальна нагода всім: дітям, батькам, політикам, громадським діячам…, замислитися над цією трагедією, над геноцидом українського народу. 

     Щоб вшанувати 85 річницю пам'яті жертв геноциду українського народу, наша бібліотека підготувала викладку літератури «Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди». Голодомор — це трагедія, про яку говорити дуже складно, але потрібно.  Особливо важко розповідати про ті рокові події дітям. Та ми все ж повинні це робити, для того щоб вони не забували про найстрашнішу трагедію в історії Україні. 

Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.   

Нехай же стане днем дитини у всьому світі кожен день

 «… Права дитини
 Ти мусиш вивчити сумлінно.
 Це так потрібно, так важливо
 Напевно знати в наші дні:
 Коли з тобою справедливо
 Вчиняють, а коли і ні…
 Тож прочитай, завчи напам’ять.
 Порадь і друзям прочитай.
 Хай прочитають тато й мама.
 Закони всім потрібно знать!»
  І. Жиленко
  

     Діти — майбутнє кожної держави. Саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. У нашої малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за  це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав повинен стати одним із найголовніших  обов’язків.  Вони потребують особливого захисту й піклування. 

      Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.

Про це йшла мова сьогодні, 20 листопада, у ході години дитинства «Нехай же стане днем дитини у всьому світі кожен день», яка пройшла у нашій книгозбірні з нагоди Всесвітнього дня дитини. 

      Діти знайомилися з правами викладеними в Конвенції про права дитини, які були підписані 20 листопада 1989 р. Дитина має право бути почутою…

   Тому, давайте сьогодні й  кожного наступного дня зігрівати теплом та любов`ю кожне дитяче серце, піклуватися про дітей. І тоді ці маленькі громадяни виростуть достойними  людьми й неодмінно стануть гордістю нашої  держави. 

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово

  Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови. У цей день зазвичай пишуть диктанти, проводять тематичні вікторини, олімпіади з української мови.

   Мова – це великий дар. І в кожного народу вона своя. Мова — це доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. Тому що наш народ створював мову віками, багато боровся і бореться за її існування і процвітання.

    Спробуйте уявити один день свого життя без мови. Ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про свої пригоди. Стоїть мертва тиша. Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Напевно, що ні.

  Сьогодні 7 листопада у нашій бібліотеці відбулося ерудит-лото «Ти наше диво калинове, кохана материнська мово», де справжні знавці українського слова відповідали на різноманітні питання, відгадували загадки, а також читали поезію про мову, правильно закінчували прислів’я, пояснювали значення українських народних висловів…

Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. 

Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.

Турнір знавців правил дорожнього руху

Як переходиш вулицю, 

на дорозі зупинись

І перш за все уважно 
на мене подивись.

Я шлях вкажу  надійний, 

де небезпек нема.

Трикольорове око я маю недарма.

       Правила дорожнього руху – це те, до чого треба дітей привчати з дитинства.  Дитяча безпека на дорозі перш за все залежить від нас, дорослих: від того, наскільки якісно ми навчимо дітей правилам дорожнього руху і чи будуть вони уважно ставитися до всіх загроз, яких так багато навколо.

        Зрозуміло, що діти на відміну від дорослих не достатньо уважні та сконцентровані, щоб завжди бути обачними під час прогулянок. Тому дуже важливо, щоб дитина знала базові правила поведінки на дорозі задовго до того моменту, коли вона починає гуляти без супроводу дорослих.

       Незалежно від того, чи ходять діти в школу пішки, їздять на велосипеді, або користуються громадським транспортом, їм слід знати, як вони повинні поводити себе на вулиці. 
Ось тому сьогодні, 31 жовтня,  ми провели "Турнір знавців правил дорожнього руху", на якому наші читачі із задоволення відповідали на запитання вікторини, відгадували загадки та слухали вірші. Всього дітлахи звичайно не знали, але і соромно їм також не було. І не зважаючи на те, що хтось з учасників знав більше правил, всі дуже гарно попрацювали. Хтось повторив уже знайоме, а хтось вивчив нове. 

       Закон вулиць дуже суровий. Він не любить тих хто не виконує правил. Адже саме знаючи і дотримуючись правил можна спасти не лише своє життя. 

Будьте уважними на дорогах!!!

Духовно-моральні цінності як гармонійна основа процесу формування світогляду дитини

       Добро, чуйність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити добрим словом та вчинками є складовими характеру нашого народу і все це  є складовими духовно-моральних цінностей, які і формують світогляд  наших дітей.  Як бібліотеки мають працювати в цьому напрямку? На що звернути увагу? Як будувати співпрацю з церквою, школою? Як проводити різноманітні заходи по вихованню моральних чеснот в підростаючого покоління? Всі ці питання розглядались в ході семінару бібліотечних працівників району «Духовно-моральні цінності як гармонійна основа процесу формування світогляду дитини», що відбувся сьогодні, 25 жовтня, в нашій бібліотеці. 

        Відкрила семінар заступник директора ЦБС по роботі з дітьми  Ірина Бабінчук та  запрошувала до виступів: о.Богдана Тисяка, священика храму св. ап. Андрія Первозванного  м. Долини; Уляну Дмитрів, заступника директора з навчально-виховної роботи Долинського ліцею №7. Відеоперегляд представила Надія Кушнірчук, провідний методист ЦРБ; підготувала консультацію Ірина Бабінчук та обмінялись своїм досвідом роботи  завідувач сільської бібліотеки-філії с.Шевченкове Надія Олійник та завідувач сільської бібліотеки-філії с. Надіїв Лариса Бойчук. 

       Родзинкою семінару була літературно-мистецька година «Творіння божої краси і духовності, світ милосердя і любові - дітям» за участю учнів 3-А кл. Долинського ліцею №7 (кл. кер. Марія Пенгрин). До глибини душі дорослих зворушило: декламування віршиків, талановито зіграна сценка «Хлопчик та янгол» та майстерно виконані дітьми пісні «Хай Бог вас береже» та «Промінчик доброти». 

Найвища наука життя - це мудрість.

А найвища мудрість – бути добрим.

Поспішаймо творити добро!

Хай буде Земля в безпеці

«…Встав  зранку, умився,

 привів себе в порядок - і,

 зразу ж, приведи в 

порядок свою планету»

   А. де Сент-Екзюпері

   «Сьогодні ми поговоримо про нашу планету Земля» . Такими словами розпочалася  бесіда- роздум « Хай буде Земля в безпеці», яка пройшла у нашій бібліотеці сьогодні 22 жовтня,  до Дня створення ООН, що відзначають у світі 24 жовтня.

    Земля… Яка вона гарна! Як ваблять око розкішні густі ліси, на луках цвіте безліч барвистих квітів, у чистому блакитному небі літають птахи. Але чи справді все так чудово ?

    Сьогодні Україна-одна з екологічно «забруднених» країн. Трагедією в житті всього українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Велика кількість радіаційних продуктів, що потрапили до навколишнього середовища після аварії, згубно вплинула на все живе, на здоров’я людей. Значно підвищилась захворюваність, особливо серед дітей.

   Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи: проблема чистої води, кислотні дощі… І причиною всього цього є порушення взаємодії людини та навколишнього середовища. І якщо Землі не допомогти, то з великої квітучої планети вона може перетворитися на пустелю.

   Щоб зберегти нашу планету придатною для життя, міжнародна спільнота розпочала плідне співробітництво в екологічній галузі в 50-60-х роках минулого століття. Протягом останніх років під егідою ООН створено десятки організацій, програм і центрів з охорони довкілля.

Запамятайте: якщо ти щось взяв від Землі-віддай їй. Посади дерево, вичисти джерельце, підгодуй птахів. Тільки тоді Земля залишиться неповторно красивою.

Запрошуємо у світ книги!

Дуже я потрібна всім – 

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

Завжди можу стати у пригоді,

Моїх вам порад не злічить,

І кажуть про мене в народі:

«Мовчить, а сто дурнів навчить»

                    

       На землі є багато див, створених природою і зроблених руками людини. І серед них найбільше диво – книжка, у ній зібрано весь неосяжний світ. Усе, що створене людським розумом, усе, до чого прагне наша душа, відображене в книжці. 

       «Нещодавно ви стали школярами, а сьогодні ви вперше завітали до нашої книгозбірні, щоб стати нашими активними «читайликами» - такими словами розпочалася посвята в читачі «Запрошуємо у світ книги», яка проходить у нас  традиційно у жовтні місяці. Потім діти відгадували  загадки про книгу. З цікавістю слухали розповідь  про шлях розвитку книги, коли з’явились перші паперові книги та перша бібліотека в Україні.

         Діти познайомилися з правилами користування бібліотекою та з уже відомими героями Мудрагеликом та Нечитайлом.

Читачами нашої бібліотеки стали учні 2-х класів Долинського ліцею №7   та академічного гуманітарного ліцею №6 (кл. кер. Будинкевич О.Ю., Вовків О.Я., Іванів Т.Р., Болюк Г.І., Шевчун М.М.)

Всі записалися до бібліотеки і стали її  читачами.

Перше знайомство з бібліотекою пройшло цікаво та змістовно, за що маленькі користувачі  нам були вдячні.

Ласкаво запрошуємо вас у чарівний світ книги!!!