Пам'ятаймо Чорнобиль, люди!

   

    Чорнобиль…Згадаємо знову і знову

    Це місце, окутане темним туманом- 

    Це пустка одвічна-Чорнобильська зона.

     26 квітня 1986 року…Ця страшна дата мабуть навічно закарбувалась в пам’яті українського народу - день чорнобильського лиха, болю, суму…

Аварія на Чорнобильській АЕС стала новою віхою відліку в історії атомної енергетики, вона показала, настільки небезпечна, позбавлена контролю сила атома і як важко вгамувати її. 

Колись така квітуча, чорнобильська земля, що славилася чудовими краєвидами, щедрим врожаєм, зеленими лісами, стала називатись «зоною» непридатною для життя.

Чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився пізніше. Цей день буде завжди об’єднувати одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

Скільки зламаних доль…сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм…

Спливає рік за роком, але для нашої Батьківщини Чорнобиль залишається незагоєною раною. Ось уже 28 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця.

     В бібліотеці, цю трагедію в житті нашого народу, висвітлює перегляд літератури «ПАМ’ЯТАЙМО ЧОРНОБИЛЬ, ЛЮДИ!»

Відвідувачам книгозбірні представлено літературу та періодичні видання, що висвітлюють все нові факти чорнобильського лиха.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА БІДА НАДОВГО ЗАЛИШИЛАСЯ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ. ЩЕ ДОВГО МИ БУДЕМО ВІДЧУВАТИ НА СОБІ ЇЇ НАСЛІДКИ, ЇЇ ДЗВОНИ, ЯКІ ЛУНАТИМУТЬ ЗА ТИМИ, КОГО ВЖЕ НЕМАЄ...

Наш "Умійко" все встигає...Він з Великоднем вітає!

 Христос Воскрес! Усе радіє,
 Сміється сонечко з небес,
 Прозора річечка леліє:
 Христос Воскрес!
 Христос Воскрес!
       Христос Воскрес! Воістину Воскрес! »- чуємо ми в цей день. Якби люди до кінця усвідомили суть цих слів, їх радості б не було меж. А умиротворення, яке вони б отримали для своєї душі, вистачило б, щоб більше не переживати ні про що, що могло б відібрати у них спокій і впевненість в житті й житті вічному! Для брехні більше б не залишилося місця. Але - всьому свій час. Всього кілька днів нас віддаляє від цього величного  торжества.
      

        Готуючись до цього  свята наш «Умійко» також не дармував .  В хід пішли і папір, і фарби, і фантазія дітей.   Вийшло прекрасне Великоднє деревце, яке діти прикрашали  писанками ручної роботи  і стрічками кольору національного прапора, а також вирізали листочки та квіточки з паперу.

       Вітаємо усіх з святом Воскресіння Господнього ! Хай цей день дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє спокій у серцях, укріпляє віру та живить душу.

Хай у душі панує свято,

Хай успіхів буде багато!

       Хай завжди і у всім щастить.

   І хай вас Бог благословить!

Природа захисту благає

 

Плаче, плаче вся земля,
Захисту благає, наче немовля.
За природу ти подбай,
В нас вона єдина, це запам'ятай!

       Недоторкана мила природа… Все радує, милує око, коли оглядаєш з пагорбів обрії її…Проте у шаленому ритмі атомної епохи ми інакше почали дивитися на світ. Усе брали від природи, «не чекаючи милостей», а з віддачею не поспішали. І ось настав час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає, кричить: «Людино, захисти, порятуй мене від самого себе!»    Екологічна небезпека загрожує нашій Землі, а отже, і нам, тому що ми з вами живемо на цій землі.

До чого може привести екологічна катастрофа?
Як зберегти красу рідного краю ?
Як дорослі та діти повинні  допомогти  природі?
На ці питання дає відповідь виставка-благання «Природа захисту благає», організована в бібліотеці напередодні.

Мета: формувати в читачів розуміння того,що життя людини залежить від природи, прищеплювати бажання зберегти навколишній  світ.   
Згадаймо слова маленького принца, героя Сент-Екзюпері: «Підвівся вранці, умився, опорядився — і відразу ж упорядкував свою планету». А що ж це насправді таке — упорядкувати свою планету — у нас мало кому відомо. Як і про те, що в третю суботу квітня відзначається День Довкілля. У 1990 році День Довкілля було проголошено міжнародним. Тоді ж ця назва вперше пролунала і в Україні.За традицією в цей день усі бажаючі упорядковують і озеленюють свої двори і вулиці.
Отож, берімося до праці!
Приберімо довкілля, посадімо бодай одне деревце і природа буде вдячна нам!

                                              

Дочка Підгірянського краю

Гей гуртуймось та лучімся

 Українські діти!

Зранку, змалку вже учімся

 Для Вкраїни жити!

Тиждень дитячого читання в нашій бібліотеці продовжується…

 Чи знаєте ви, хто така Марійка Підгірянка? Це псевдонім української поетеси Марії Ленерт-Домбровської.  А чому її звати так по-дитячому – Марійка? Тому, що вона писала вірші для дітей. І була не лише письменницею, а й вчителькою… А псевдонім Підгірянка – на честь рідного краю Підгір’я,  тобто Прикарпаття.   

       Народилась вона 29 березня 1881 р. в с. Білі Ослави, біля Надвірної Івано-Франківської області. ЇЇ оточували рідні сині гори, смерекові ліси і пахучі трави, які оживляли веселий щебет пташок, дзюрчання гомінких потоків. Вслухаючись в ці звуки рідного краю, Марійка чула в них звуки рідної мови і писала вірші для малюків, багато з яких поставлені на музику.

      8 квітня в рамках Тижня дитячого читання в нашій бібліотеці організована викладка літератури і була проведена  літературна візитка під назвою «Дочка Підгірянського краю». 

    Під час зустрічі  діти разом з Підгірянкою  вдивлялися в чарівний навколишній світ, прислухалися до  багатоголосого оркестру природи, відкриваючи для себе світ любові, правди і добра.  Також з радістю  декламували її вірші, в яких  Марійка вчить своїх учнів любити і поважати старших, допомагати їм у всьому.

      Літературна візитка завершилась. І віриться, що вірші, казки, загадки М.Підгірянки допоможуть краще відчути гарний настрій і непростий навколишній світ, навчать «як зло оминати і добро чинити».

                  НУМО ДО ЧИТАННЯ!!!

Учітесь, читайте...

                                                 

                                                                   Учітесь, читайте,

                                                           І чужому научайтесь,

                                                             І свого не цурайтесь
                                                                          Т.Шевченко

      
         Вчора в нашій книгозбірні під назвою «З книгою жити – з добром дружити» розпочався Всеукраїнський Тиждень дитячого читання. Цю дату ми вибрали не випадково, адже 2 квітня – це Міжнародний день дитячої книжки і святкують його в день народження великого данського казкаря, автора більше 200 казок - Г. К. Андерсена (1805-1875). 

Тож, цього дня читачі нашої бібліотеки зробили екскурс у життя і творчий шлях дитячого письменника  і стали учасниками бліц-турніру «Мандрівка у казку».

        Та все ж, зважаючи на те, що цього року святкуємо 200-літній ювілей від дня народження Шевченка, нашого українського генія і пророка, бібліотека не могла оминути цю дату і під час Тижня. 

Тому, 3 квітня в нашій книгозбірні відбулося справжнє свято приурочене Великому  Кобзарю, учасниками якого були учні 4 класів школи №7 (кл. кер. Сич С. В та Нестор М. М.). Розпочала свято завідуюча бібліотекою Троянда Г. С.  

Діти разом з бібліотекарем здійснили подорож у безрадісне кріпацьке життя Шевченка. Разом із малим Тарасом вирушали у пошуки «залізних стовпів», малювали "в бур’янах" картини, побували «козачками» пана Енгельгардта, пройшли важкий шлях заслання казахськими степами…

Після незвичайної мандрівки діти активно взяли участь у вікторині-конкурсі «Візьму у руки я Кобзар».

А свято продовжувалось…Ініціативу в свої руки взяли талановиті учасники свята, які читали  і декламували вірші Шевченка. Особливо зачарувала всіх присутніх Москальчук Вікторія.

        Та, мабуть, найкращим моментом  свята стало пригощання дітей солодощами. А на пам’ять про свято всім учасникам вручили маленькі «Кобзарики»,  виготовлені в бібліотеці з використанням новітніх технологій.

Свято закінчилося, а Тиждень дитячого читання в бібліотеці продовжується…