Життя у праці і молитві (До 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)

     Мабуть зайвим буде питання «Хто такий Андрей Шептицький?» Та все ж…

Строгий аскет, Христовий пастир душ – так називають цього чоловіка. 

«Сьогодні я хочу, щоб ви зрозуміли велич особи Митрополита Андрея. Вчимося жити тою любов'ю, якою керувався він ціле своє життя. Запрошую вас у цікаву подорож. Хочу вас ознайомити із життєвою дорогою Божого слуги Андрея Шептицького…», -так розпочалась хвилина-спомин до 150-річчя Андрея Шептицького , що відбулась у нашій бібліотеці сьогодні, 29 липня. Саме у цей день 150 років тому Львівщина подарувала світові одного з найбільш знаних та поважних діячів греко-католицької церкви. 

Учасники заходу  дізнались, що Андрей Шептицький називав себе Ама, що по-латинськи означало любов. Любов пронизувала усе життя Романа (справжнє ім’я  Андрея). 

Вже в дитинстві Роман відчував тягу до церкви. Під час служби в австрійському війську ніколи, навіть під час хвороби, не пропускав Служби Божої.

Коли син Роман згодом сказав, що хоче бути священиком і вступити до чину Василіан, це стало потрясінням для батьків. Графу Івану Шептицькому було важко змиритися з тим, що син має намір вступати до монашого чину Української Греко-Католицької Церкви… 

У Митрополита завжди була одна ідея, яку він намагався втілити протягом усього життя: об’єднання Східної і Західної Церков. Андрей Шептицький мріяв про єдність народу – саме про цю духовну, релігійну та політичну єдність, якої так бракує українцям.

Всім нам треба зрозуміти, що Митрополит Андрей Шептицький є тою людиною, пам'ять про кого не може бути втрачена, бо вона є благословенням.

Андрей Шептицький – один з тих, хто становить знак надії для наших і прийдешніх часів. Він показав, що любов є сильніша від смерті.

Таємниця творчості Яреми Гояна

Я прийшов у вашу хату

Із високих полонин,

Де всміхаються Карпати

Синню сонячних вершин.

   Є на світі чарівний куточок,  де живуть карпатські легенди і казки. Всі вони такі гарні та різні і їх так багато.

   А ще є на світі чародійна скрипка, від якої залежить доля й щастя України.

   Де шукати чародійну скрипку – в Карпатах, між верховин у захмарних високостях, чи у глибинному царстві джерел і тихих вод?

    Хлопчик з Прикарпаття у пошуках розгадки цієї таємниці вирушає в мандри довжиною всього свого життя. 

    Цей хлопчик – Ярема Гоян, автор відомих книг: «Світло з неба», «Воскреснемо», «Присвята», «Таємниця Лесикової скрипки» та ін. 

    Народився Ярема Петрович Гоян 11 липня 1940 року в чудовому селі Долішнє Залуччя на Івано – Франківщині.

    З нагоди 75-річчя від дня народження  письменника у нашій бібліотеці була організована викладка літератури «Таємниця творчості Яреми Гояна».

    Понад 20 років  він очолює дитяче видавництво «Веселка», а ще митець опікується дитячим журналом «Веселочка» . Його творчість відзначена Національною премією України ім. Т. Г. Шевченка. 

    Значне місце в творчості Яреми  Гояна посідає дитяча тематика.

  Велику таємницю довірив малому Лесикові дід Петро: є на світі чародійна скрипка, від якої залежить доля й щастя України.

    Так народилась книга «Таємниця Лесикової скрипки». І хоч ця книга рекомендована для дітей молодшого шкільного віку, її з задоволенням  читають старші школярі і дорослі.

Ярема Гоян дарує нам заповітне: шануй матір – батька, шануй рід, молитву, пісню – все рідне, все найзаповітніше.

А ще – мати велике щире серце, любити Україну і свій народ.

Надія є..

     Поглянувши у вікно - ми бачили яскраве сонце та голубе небо. У нашій книгозбірні як завжди панувала чудова атмосфера. День 8 липня  пройшов прекрасно та по-своєму особливо... До нас в гості завітали вихованці міжнародного благодійного фонду «Надія є», що працює в нашому місті. Це не просто діти, це діти з обмеженими можливостями, з особливими потребами. Серце кожного з них б’ється по-особливому, адже кожен їх день наповнений прагненням вибороти своє місце у суспільстві, в їхніх очах жевріє надія на завтрашній день, а душа прагне спілкування та розуміння….

         Душа і слово. Ці поняття вічні. І нічим так не вразиш, як словом. Ним можеш і підбадьорити, а можеш і завдати болю….в цьому черговий раз ми переконалися поспілкувавшись з цими особливими дітьми. Вчорашній день минув для них з новими емоціями та новими враженнями. Вони відкрили для себе  велич мудрості та знань бібліотеки, з цікавістю розглядали стелажі, дитячі малюнки, саморобки, прослухали казочку про їжачка, переглянули виставу та пригостились смачненькими цукерочками…

      Розуміти, підтримати і водночас донести потрібну інформацію, навчити, виховати та не завдати моральної травми – це не легка справа…Таку важку працю взяли на себе Костьович-Пелехан Надія та Дмитрів Уляна, які щодня вселяють віру дітям та їхнім батькам в те, що кожен з них може бути щасливим членом суспільства, запалюють вогники надії в їхніх очах, семимильними кроками рухаються вперед, не зважаючи, на перешкоди та важкі умови.

Цінуйте життя – воно у нас одне!!!

З чернетки на чистовик не перенесеш…