четвер, 28 січня 2016 р.

Крути:пам'ятай їх подвиг



Минає рік за роком,
Нестанно дні пливуть,
І у віки залізним кроком
Герої Крут ідуть.
  “Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього,”- ці крилаті слова дуже мудрі. Так, ми повинні знати історію свого народу. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших сторінок є бій під Крутами. Щороку, 29 січня, ми вшановуємо пам'ять про ці трагічні події. 
98 років минає з часу  (29 січня 1918 року), коли на боротьбу з жорстоким ворогом стали ще зовсім юні герої, які ніколи не тримали в руках зброї – студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило- Мефодіївського братства. Їх було триста. І вони поклали голови за волю України. Ці герої за віком майже, як наші користувачі бібліотеки, які зібрались сьогодні, 28 січня, на інтернет-мандрівку «Нев’янучий вінок пам’яті героїв Крут».

Метою заходу було: допомогти  дітям  зрозуміти сенс людського життя, виховувати інтерес та повагу до свого історичного минулого в дусі національної самосвідомості, гідності та честі, патріотизму та гордості за свій народ.
Юних користувачів бібліотеки цікавило в чому полягала трагедія Крут? 

А ще , мандруючи інтернет-простором, вони дізнались що серед героїв Крут - Микола Корпан (родом із села Тяпче Долинського району) - єдиний галичанин, який у січні 1918–го загинув у бою з більшовиками поблизу залізничної станції «Крути» й був похований разом із вісімнадцятьма побратимами на Аскольдовій могилі.
98 років тому 300 "мучнів українських" пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь. 
Любіть Україну , як вірні сини,
Віддати життя їй готові,
Як юні сини , що життя віддали
Під Крутами всі, як герої.

середа, 13 січня 2016 р.

Знайомтесь:Антін Лотоцький (135 років з дня народження)



       Антін Лотоцький…Чи багато з нас може похвалитись, що добре знає про кого мова? 
Це й не дивно, бо ім’я цього талановитого і надзвичайно плодотворного письменника, журналіста, видавця педагога й громадського діяча було маловідоме сучасним читачам. Його творчість випала з уваги українського літературознавства і критики, його твори не видавали. А найбільшим “злочином” Антона Лотоцького було те, що він добровільно став у лави Українських Січових Стрільців і поряд з іншими письменниками воював за державність України.                                                         Повернення творчості А. Лотоцького до сучасних читачів активно розпочалось у 1991 р. 
Народився 13 січня 1881 у с. Вільховець на Галичині (Австро-Угорщина) у родині педагога і письменника Лева Лотоцького. У сім'ї панувала творча атмосфера та український патріотичний дух. Це вплинуло на світогляд хлопчика, сформувало любов до України, до її історії, до свого народу. Змалку почав складати казки, писати оповідання, віршував… Літературний талант в Антона проявився рано. Уже під час навчання в Бережанській українській гімназії він разом з братом Володимиром видав гумористичний журнал “Небелиці”…
     Молодий письменник працював учителем в Українській гімназії в Рогатині, був провідником коша товариства ,,Молода Січ”, заснованого в цьому навчальному закладі.
Перші друковані літературні твори побачили світ за сприяння Товариства «Просвіта» — «Цвіти з поля» (1907), «Ведмедівська попівна» (1909), історична повість з часів Хмельниччини «Триліси» (1910). У творах проявилося життєве кредо молодого письменника — розповідати дітям про події героїчної та складної історії українського народу, виховувати любов до рідного краю.
Разом з М.Угрином-Безгрішним видав «Коротку граматику української літературної мови» (1936).
      Свої вірші він підписував псевдонімом “Я. Вільшанко”, публіцистичні твори на потребу дня - “Лотон”, байки і сатири - псевдонімом “Тото-Долото”. 
     У його доробку близько 13 книг оповідань, сценічних картин, віршів, повістей.
Неоціненною заслугою А. Лотоцького була його участь у львівському часописі “Світ дитини”. Жодне число журналу не обходилося без віршів, оповідань, драматичних сценок, які належали перу нашого земляка. А. Лотоцький, як знавець багатьох іноземних мов, ознайомлював українських дітей з кращими зразками світового письменництва. У цьому ж виданні письменник надрукував цикл краєзнавчих оповідань.
1934 р. А. Лотоцький видав 4 томики “Історії України для дітей”. 
У 1946 році прийнятий до Спілки письменників України.
Помер письменник 28 травня 1949 р. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Тож, мабуть гріх не знати про цю талановиту постать в українській літературі. Саме цим, керувались ми, організовуючи напередодні викладку літератури «Знайомтесь: Антін Лотоцький», 135 років з дня народження якого, відзначаємо сьогодні, 13січня.