середа, 30 грудня 2015 р.

Новий рік! Новий рік вже ступає на поріг!

       Тік-так…тік-так…Залишились лічені години до кінця 2015 року. Яким був цей рік?
Мабуть кожен із нас в ці дні ставить собі таке запитання. Що ж, час робити підсумки…               Тож, який слід залишив цей рік для нашої книгозбірні?
В житті бібліотеки, як і в житті кожної людини, були злети і падіння. Та поговорити хочеться, звичайно, про все хороше. А приємного  було не так уже і мало. Збирала наша книгозбірня протягом року у своїх стінах обдарованих, цікавих, креативних дітлахів, яким не байдужа книга, які хотіли реалізувати себе у різноманітних напрямках. Юні «умільці» малювали, ліпили з пластиліну, вирізали з паперу…В бібліотеці організовувались виставки малюнків: «Я намалюю квіти найкращій мамі в світі», «Зимові чудеса», виставки дитячих саморобок (про все це, розповідали сторінки нашого блогу). Книгозбірня приймала участь у обласних конкурсах: «Книга пам’яті мого роду», «Кращий дитячий бібліотекар», займаючи призові місця. Цікаво та весело проходили зимові та літні канікули. Цього року в нас відродився ляльковий гурток «Лялька і книга», дебютувавши  на відкритті Всеукраїнського тижня дитячого читання з виставою «Подорож в країну Мудрагелію». Не менш захопливо проходили  в бібліотеці заходи, присвячені життю і творчості великих людей. А ще, цей рік був ювілейним для нашої книгозбірні. Нас вітали з 65-річчям поважні гості, колеги, друзі і маленькі відвідувачі… 
Так приємно себе хвалити, що можна продовжувати і далі, та мабуть пора зупинитись…                                   Про невдачі…ой як не хочеться!!! Нехай залишаються вони у старому році!  
А ми всі з нетерпінням очікуємо  приходу Нового року, який сподіваємось принесе мир і спокій нашій Україні, добро і достаток, наполегливіть і старання в добрих починах кожному з нас. 
Тож, вітаємо всіх наших користувачів, блогерів, колег та всіх українців з наступаючим Новим 2016 роком та Різдвом Христовим!

середа, 16 грудня 2015 р.

Прийшов Миколай-двері відчиняй

Любий отче Миколаю,
Ти до нас прийди із раю,
Швидше стукай у вікно -
В гості ждем тебе давно.
  Що ти хочеш отримати в нагороду за добре життя на землі?- запитав Господь у Миколая. Нічого не хочу,- відповів Миколай,- тільки дозволь мені, Боже, хоч інколи сходити з неба на землю і відвідувати дітей, яких я дуже сильно люблю.  З того часу в ніч з 18-го на 19-те грудня святий Миколай ходить по землі і розносить добрим і чемним дітям подарунки. Це найбажаніший день для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть Миколаю листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. Удень перед святом згадують усі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні-прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

    У нашій книгозбірні  напередодні свята організована викладка літератури «Прийшов Миколай-двері відчиняй» . Тут можна взяти книжечки  про добрі справи святого Миколая: легенди, віршики, пісні та багато іншого цікавого.
Своїм прикладом він заохочує вас чинити добро для ближніх і дуже радіє коли ви йому в цьому допомагаєте. Його знають і шанують в цілому світі, до нього моляться і просять про опіку, його запрошують у гості! Бо він-святий Миколай Чудотворець.


четвер, 10 грудня 2015 р.

Закон і право для всіх єдині

Ти маєш право на освіту,
Це право має кожен в світі.
Ти маєш право на житло,
Бо споконвіку так було.
Але й обов’язки ти маєш,
І їх усі ти добре знаєш.
Та справа кожного, як жити, 
Ледарювати чи творити – 
Закон написаний для всіх,
За ним не жить – це справжній гріх.

    
          Кожного з нас хвилюють питання: що діти можуть робити і чого не можуть, на що ви маєте право і на що не маєте? Без відповідей на це питання наше життя було б повним безладдям. Щоб цього не допустити, права дітей були визначені в Конвенції про права дитини, яку прийнято ООН 20.11.1989 р. та ратифіковано Верховною Радою України 27.02.1991 р.
10 грудня відзначають Міжнародний день прав людини. 
        Дитинство - найважливіший і неповторний період у становленні особистості. Будь-яка людина, починаючи з самих юних років, стикається з ситуаціями, коли необхідно знати свої права і обов’язки. Чомусь дуже багато думають, що права людини – це щось само собою зрозуміле, те про що знає мало не кожне немовля. Те, в чому абсолютно не потрібно розбиратися – адже все зрозуміло!.
       Багато хто з учнів дивується, дізнавшись, що наші повсякденні  вчинки  часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки,  не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, неможливо знати усі закони. Але основне, що стосується нас, ми повинні знати:
1. Який документ захищає права дитини?
2. Вік, з якого громадянин несе адміністративну відповідальність?
3. Головний документ дитини до 16 років?
4. Яке найсуворіше покарання для неповнолітніх за вчинення злочину?
5. Чим захищають права і свободи кожної людини?
      Саме про це і велася розмова під час проведення правової вікторини  «Закон та право для всіх єдині», яка відбулася в нашій бібліотеці 10 грудня. Дитина поважатиме права інших людей, якщо будуть поважати її права, якщо вона сама дотримуватиметься правил поведінки і нестиме за них відповідальність. 

     Майбутнє кожної нації – діти, якими вони виростуть – таким буде і майбутнє покоління.

субота, 5 грудня 2015 р.

Зимові чудеса


Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
Черевички з кришталю – 
Дуже зимоньку люблю!




       
         І приходить чаклунка-зима зі своїми холодними чарами. Накриває весь світ широкими білими крильми і зачаровує, робить його казковим і неповторним, білим-білим... Хто б з нас не дивувався першою сніжинкою, казкової форми і краси! Хто не радів першому снігові, який прикрашає весь навколишній світ дивом! Хто не захоплювався морозному ранкові, коли все вкрите срібним пухнастим інеєм! Зима по-своєму красива і чарівна, такого більше ніколи не побачиш, лише зимою. 
           Зима -   найхолодніша пора року, але все одно дуже цікава та весела. Коли, як не зимою можна покататися на санчатах, ковзанах, зліпити снігову бабу, погратися в сніжки. А ввечері, сидячи біля вікна, можна довго дивитися як падають білі пухнасті сніжинки.
       Тому  про зиму хочеться писати вірші, казки, малювати малюнки,  бо взимку ми  також живемо у цій чарівній і неповторній казці. А казка всюди... І так важливо, щоб це душею відчули діти, щоб пройнялися красою і неповторністю зими, дивовижністю  рідної природи саме в цю пору.
        Тож саме до цієї пори року в нашій бібліотеці організований конкурс малюнків на зимову тему «Зимові чудеса». «Юні умільці» знову зібралися, щоб свій відпочинок провести з користю і це їм вдалося. Подивіться, які гарні і оригінальні малюнки намалювали наші  «умійки»   про зиму.

















Запрошуємо усіх помилуватися роботами наших умільців і  збагатити свою душу не лише красою, а й стати добрішими, чуйними, терплячими і люблячими.

четвер, 26 листопада 2015 р.

Твій біль, Україно

              
Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...

        Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ має осмислити  своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.
Організовуючи сьогодні, 26 листопада, інтернет-мандрівку «Твій біль, Україно» до Дня пам’яті жертв голодомору, ми вирішили підняти болючу тему з чорних сторінок нашого народу.
Голодомор… Що розумію під цим словом? Які емоції викликає оте, здавалося, просте поєднання літер? Співчуття чи жаль, скорботу чи страх? А може – лише байдужість в наших серцях і намагання закрити очі й вуха і мовчати… і просто забути?
Голодне лихоліття 32-33-х років не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Адже, в  могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували…
Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність.
        Ми щиро надіємось, що після сьогоднішнього заходу кожен учасник задумається над своїми помилками, почне цінувати те що має, переосмислить своє минуле, теперішнє і майбутнє….адже сьогодні кожен мав можливість порівняти своє безтурботне життя з тодішнім пеклом, а в їхніх серцях ніколи незгасне вогник пам’яті і співчуття…
 

Запаліть свічку, і згадайте всіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору!

четвер, 19 листопада 2015 р.

Дитина під парасолькою закону

Сьогодні знову свято в нас,
Дітей прийшло багато,
Тому турнір  «Права дітей»
Вже час розпочинати.
   
       Діти - наша надія і сподівання, наше майбутнє... 
Та чи всі дорослі замислюються над цим?
В цьому непростому часі, ми, дорослі, часто забуваємо про це, хоча свої права знаємо…
А права людини починаються з прав дитини. Пройшло не одне століття, поки людство зрозуміло, що діти потребують особливої уваги.
«… чи знаєте ви, що у вас з самого народження є права, які захищає найголовніша організація на нашій планеті – ООН? Права дітей записані в дуже серйозному документі – «Конвенції про права дітей» від 20 листопада 1989 року. 
А чи знаєте ви свої права діти?...
– право на життя. 
– право на щасливе дитинство. 
-- право знати, вчитися. 
– право на мир у світі….
 Тому, діти, 20 листопада, відзначають  Всесвітній день дитини…», - про це сьогодні, 19 листопада, розповідав дітям Мудрагелик (наш ляльковий герой) на казково-правознавчій вікторині «Дитина під парасолькою закону».

В легкій, доступній для сприйняття  манері спілкування, діти знайомились та відповідали на запитання про права казкових героїв та знайомились з своїми правами. 
Свято закінчилось на піднесеній ноті. Діти дякували Мудрагеликові за корисно проведений час.

        Отож, як говорить народна мудрість – «Діти, як квіти - полий то ростимуть».

пʼятниця, 13 листопада 2015 р.

Толерантність це-...

"Щаслива людина та, яка дарує 
щастя найбільшій кількості 
людей" 
Дені Дідро 
    Толерантність…Так багато про це ми сьогодні говоримо, та чи кожна доросла людина усвідомлює суть цього поняття? А тим більше,  дитина…
Це ми й спробували вияснити  12 листопада на годині спілкування «Толерантність – це…».
Проходив у нас захід з нагоди Міжнародного дня толерантності, що відзначається в світі 16 листопада з 1995 року. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. 
     Та все ж таки, про що говорилось у нас на годині спілкування? 
Кожен з присутніх дітлахів ділився своєю думкою і баченням, наводились приклади з життєвих ситуацій. Всі дійшли згоди, що треба старатись бути терпимим до інших, бо саме це і є толерантність. А поводитись так, ой як нелегко… 
Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному треба вчитись змалку. Для цього необхідно:
бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні; 
навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається; 
цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими; 
зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою. 
     Отже, толерантність — це шанування чужих почуттів, поглядів, вірувань, звичаїв, які б вони не були, хоч і суперечливі нашим. Ми повинні ставитися один до одного в дусі Братерства!
Спілкуймось толерантно!

пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить...



Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, –
То України мова барвінкова, –
Така багата й вічно молода.


       Рідна мова... Вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п'янкий запах рідної землі. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова — це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі, вона його, народу, цвіт і зав'язь. Ще в дитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати, відкривати для себе великий і чарівний світ життя.
    Українська мова — це барвиста, запашна, нев'януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку з давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м'ятою.
    Особливо чарівно і загадково рідне слово звучить з вуст дитини…коли невимушено і просто, крізь щирий сміх, розповідають вони про свої почуття, враження і бажання… А от сьогодні ми влаштували для діток справжню перевірку на кмітливість, провели мовознавчий турнір під назвою «Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…», де справжні знавці українського слова відповідали на різноманітні питання, відгадували загадки, складали правильно прислів’я і приказки, доповнювали їх своїми, демонстрували свою майстерність читання віршів… І все це не просто так, адже 9 листопада наша країна святкує  День української писемності та мови.

Одна українська приказка говорить: «Ласкавими словами й гадюк чарують». Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим!

четвер, 29 жовтня 2015 р.

Рости книголюбом

 
    Перше знайомство з книгою…
В кожної дитини воно проходить по різному. Кому, як не батькам належить це робити ще в ранньому віці? Та чи завжди це так? Мабуть, не нам про це судити…. 
   Дитина росте, вперше переступає шкільний поріг. Ну і звичайно, починається серйозне знайомство з першим букварем, підручниками… 
   Все це так, та мабуть такого різноманіття і такої кількості книг як в дитячій бібліотеці, дитина не побачить ніде. Тому, навчившивсь грамоти та трохи читати, поспішають малі школярики в дитячу бібліотеку. І завжди це, в нашій бібліотеці проходить в чудову і прекрасну пору року-осінь. А приходять на знайомство з бібліотекою та книгою до нас вперше другокласники.  Ця зустріч-екскурсія відбулась у нас і сьогодні, 29 жовтня, на яку прийшли учні школи №6 (кл.керівник Хомин Л.Я.).Проходила вона у нас незвичайно, у формі гри-вікторини «Рости книголюбом». Діти наввипередки відповідали на простенькі запитання: 
Де найбільше книг зібрано?
Які книги бувають?
Читати це: добре чи ні? та ін. 
   Малі "чомучки" бігали, розглядали все навколо, захоплено розпитували про книжки. Тож, перше знайомство з бібліотекою відбулось для них цікаво. А ми, бібліотекарі, сподіваємось, що воно для кожного з них залишило добрий слід в душі, і зацікавлення книгою продовжиться на все життя.

четвер, 22 жовтня 2015 р.

Казкар з Італії (Джанні Родарі-95)

   
  Кожному знайомі казки про Цибуліно і чарівний голос маленького хлопчика на ім'я Джельсоміно. Ці несхожі на інші історії для дітей отримали широке визнання громадськості та принесли всесвітню славу Джанні Родарі. 
     Народився він 23 жовтня 1920 року у містечку Оменья, на півночі Італії.  Батько помер, коли хлопчику виповнилося лише дев’ять років і для сім’ї настали важкі часи.  Мати, прагнучи дати сину освіту, влаштувала його на повне утримання в духовну семінарію. Але священиком юнак не став. Спочатку він вчителював, даючи приватні уроки, потім перейшов в початкову школу. І тут вперше розкрився унікальний талант Родарі – його рідкісний дар спілкування з дітьми – розповідати про складне просто, з вигадкою, складати на ходу всілякі небилиці, які не мають прямого відношення до уроку, але які пробуджують фантазію дітей.
    21 жовтня з нагоди 95річчя від дня народження Джанні Родарі у нашій бібліотеці організована викладка літератури, а також пройшла бесіда-вікторина по творчості письменника «Казкар з Італії».
    Все життя письменника проникнуте турботою про дітей, про їх здоров’я, про їх майбутнє. Ось як він говорить про це у вірші „Літня спека”:
 Обрали б мене президентом, то враз
 Я видав би строгий – престрогий наказ:
 Параграф перший.
 Улітку всі діти
 Не мають права у місті сидіти.
 Параграф другий.
 Для дітвори
 Відкриті безплатні морські табори.
 Параграф третій.
 Малятам віднині
 Належать Альпи і Апенніни.
 Хто не послухає цього наказу,
 Того в тюрму посадити відразу.
    Ось так, у жартівливій формі, письменник висловив серйозні думки про обов’язок дорослих піклуватися про дітей.
     Діти усього світу знають і люблять його твори:Книга веселих віршів ”, „Пригоди Цибуліно ”, „Подорож Голубої Стріли ”, „Джельсоміно в Країні брехунів”, „Вірші в небі і на землі”, „Казки по телефону ”, „Торт у небі ”, „Граматика фантазії ”.
  В 1970 році йому присуджується найпочесніша нагорода в галузі дитячої літератури – Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена.
14 квітня 1980 року після невдалої операції, Джанні Родарі несподівано помер. 
Поет і письменник, журналіст і педагог, громадський діяч і добрий друг дітей Родарі прожив недовге, але надзвичайно яскраве, наповнене творчою працею життя.

четвер, 1 жовтня 2015 р.

65-Долинській районній бібліотеці для дітей!


Коли у вересні кружля осінній лист
І ллється з неба сонячне проміння,
Вшановуєм бібліотечний день,
Бібліотечну мудрість, працю, вміння.
  Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та  їх матері Софії  відзначається Всеукраїнський день бібліотек. А дарують людям вічну мудрість книг  -бібліотекарі. 
Тож, 29 вересня з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек та свого 65-річного ювілею  Долинська районна бібліотека для дітей зібрала багато гостей
на свято.
      Всяке свято - це завжди багато щирих , вірних друзів , це теплі слова вітань. Не виняток, наш день. 
Нас прийшли привітати: 
заступник голови РДА Ольга Ільчишин;
 





заступник голови районної ради Іван Дирів
начальник відділу культури РДА
Володимир Гібчинський




головний редактор районної газети «Свіча», поет і журналіст Ярослав Савчин; поети Долинщини: Василь Олійник та Оксана Сподар; директор Долинської ЦБС Людмила Фреїв; голова профспілки бібліотечних працівників району Валентина Любенко; одна із перших завідувачок районної бібліотеки для дітей Віра Лейко; ветерани бібліотеки та колеги з ЦРБ та бібліотечної системи району, ну і звичайно «найповажніші» гості свята – наші маленькі користувачі.
      Як і годиться, свято розпочала завідувачка бібліотеки Галина Троянда, яка привітала присутніх гостей зі святом. Тоді із-за ширми маленького лялькового театру вийшли два одвічні бібліотечні герої: Нечитайло та Мудрагелик, бажаючи всім гостям гарного святкування.
Ольга Ільчишин, заступник голови РДА, вручила грамоту головному бібліотекарю Долинської ЦРБ Валентині Любенко, а заступник голови районної ради Іван Дирів подарував цінні книги для нашої бібліотеки. Грамотами, подарунком для книгозбірні та побажаннями гарного здоров’я, наснаги до праці вітав начальник відділу культури Володимир Гібчинський. 

А головний редактор газети «Свіча» поет Ярослав Савчин  бажав уміння, винахідливості, творчості в роботі бібліотекарям та подарував для книгозбірні свої книги. До привітань приєднувались один за одним гості. Приємні хвилини спілкування подарували поети: Василь Олійник та Оксана Сподар. В залі панувала святкова, тепла атмосфера. І ніхто не прийшов на свято без подарунка. Та мабуть найбільше зачарували своєю безпосередністю, щирістю наші маленькі користувачі бібліотеки: учні 3-В класу школи № 7 (кл.кер. М. М.Шевчун), та дивували своїм співом учні школи №6: Соломійка Дирів, Назар Роп’яник, Аріна Гаврилишин та шкільний хор (муз. кер. Оксана Мар’янівна Гошовська).Та красномовніше про це розкажуть фото зі свята.










      Свято закінчилось і ведучі побажали всім щастя, радості, щирих і добрих читацьких посмішок, цікавих запитів, шани і поваги читачів.