середа, 28 січня 2015 р.

Понад Крутами – вічність у сурми сурмить

Вже стільки проминуло літ,
Коли то сам Вкраїни цвіт – 
Юнацтво з блиском у очах– 
Підняло синьо-жовтий стяг

      Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха...І однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. 
     Дата 29 січня 1918 року увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.
        Битва під Крутами – один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. З того часу минуло вже 97 років, а події знову відтворюються...Майдан, АТО…В нерівному бою гинуть вже не 300, а тисячі невинних людей…
     І саме напередодні відзначення дня пам’яті героїв Крут, 28 січня,  в нашій киногозбірні пройшла година спілкування «За рідний край життя віддай», яка присвячена тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня і спить в знаних і безіменних могилах; присвячена цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя. Тут всі присутні мали можливість пригадати жорстокі події того холодного ранку, вшанувати своїх героїв хвилиною мовчання…Згадували також і Миколу Корпана – єдиного галичанина, який віддав своє життя у бою з більшовиками поблизу станції «Крути», і всіх героїв, які мужньо стояли на Майдані та Сході України…

Нехай пам’ять про наших героїв буде вічною!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

понеділок, 19 січня 2015 р.

Хай свята водичка скропить ваші личка

Хай свята водичка скропить ваші личка
і окропить ззовні, щоб були здорові!
Хай окропить хату, щоб в ній зла не знати!
Скропить всю родину, щоб жила щасливо!

   Хрещення Господнє — велике свято, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня, тому збігається зі святом Богоявлення.                                         
     Сьогодні  вода набула цілющої сили, бо у всіх великих і малих церквах проходило її  освячення.
Сподіваємось, що і ви спробували свяченої водички? А може пірнали з головою у холодну купіль, щоб оздоровитись? 
Бо усім нам потрібний захист і здоров’я, щоб долати життєві негаразди. 
Йорданськими святами закінчується цикл різдвяно-новорічних  свят. Багато хто з нас встиг відпочити, наколядуватись…
        Зимові  канікули- цьогоріч такі довгі…
    Як цей час проходив у нашій книгозбірні? Що нового побачили, почули, чи пригадали зі старих українських  традицій і звичаїв користувачі?
Для кожного з нас є загадковим і чарівним свято Різдва. 
А як його святкують у різних країнах світу? 
Це питання цікавило дітей напередодні свята, 5 січня, під час віртуальної подорожі «Це цікаве Різдво». Ця мандрівка переконала відвідувачів, що ніде краще ніж в Україні, не збереглись звичаї і традиції його відзначання. 
Тому, після Різдва, 9 січня, ми організували невеличкі конкурсні змагання на краще виконання колядок і щедрівок. Звучали як традиційні так і нові колядки у виконанні дівчаток і хлопчаків. Опісля, діти розказували де саме (в якому селі чи місті) почули і навчились колядувати. А це - так цікаво!
Не обійшлося у нас без посівання і свято Старого нового року, 14 січня. 
Одним словом, було весело
    Тільки кожного із нас, дорослого засмучує  думка, що там, на сході нашої України, іде війна…,і там гинуть люди... 
    Тож, нехай Йорданська водиця, зцілить і зміцнить наші душі.

понеділок, 12 січня 2015 р.

Незгасна зоря Василя Симоненка

Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ 
ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ 
В.Симоненко

     «Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий - Василь Симоненко", - писав Іван Дзюба. 
    8 січня минуло 80 років від дня народження В. Симоненка. З нагоди цієї дати в нашій бібліотеці була організована викладка літератури  «Життя, як  спалах блискавки».
     Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 року в с. Біївці на Полтавщині в селянській родині. Дитинство було нелегким, бо ріс без батька, напівсиротою. 
     Важко було вчитися Василеві. Повоєнні зими були люті та сніжні. А до школи було 9 кілометрів. Василь казав: «Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюсь , то всі переспіваю». Закінчив школу із золотою медаллю.
     За правдивість, сміливість у поезіях В.Симоненка довго не друкували. Лише в 1962 році вийшла перша збірка «Тиша і грім». Бо не подобалось те, що Симоненко писав правду, прославляв Україну, бажав волі, незалежності українському народові.
     "Любити все прекрасне і земне, і говорити правду..." - так, стверджував Василь Симоненко.
   Що було йому компасом? Насамперед - добро, правда, совість. Якщо спробувати одним словом висловити головне в поезії Василя Симоненка, то це буде патріотизм.
 Зростання, самовдосконалення, жадоба знань, - один з добрих уроків Василя Симоненка всім нам.
Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.