Жила колись на світі Леся,
Любила мріяти й співати.
Сама – найкраща із поезій,
Сама – найкраща із поезій,
Якої нам не написати.
Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, ім’я якої – Леся Українка. З не такої вже далекої минувшини, проте мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.
Леся Українка – одна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили. Адже все її життя – це подвиг, це постійна боротьба, це приклад справжньої мудрості та незламності волі. Читаючи твори Лесі Українки, ми уявляємо людину енергійну, вольову, мужню, сильну духом, а не тендітну, хвору жінку, прикуту невиліковною хворобою на довгі роки до ліжка. Вона захворіла ще в дитячі роки, але страшні муки не зламали дівчину, а, навпаки, зміцнили її духовно, додали нестримної жаги до життя:
Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?
Леся терпляче зносила всі страждання. І писала…
За коротке життя Леся Українка встигла зробити в галузі літератури стільки, що вистачило б на життя кількох. Вона була поетом, драматургом, прозаїком, літературним критиком, публіцистом, перекладачем і фольклористом. А служіння людям сповнювали поетесу почуттями радості.
Невмирущі твори Лесі Українки (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач) завжди будуть тривожити душі, будити розум, надихатимуть на благородні вчинки, а краса її мистецького слова буде вражати читачів навіть через багато-багато років. В цьому сьогодні ми разом з юними поціновувачами поетичного слова змогли переконатися на поетичному екскурсі «Дзвінка струна Лесиного слова», присвяченому 145-річниці від дня народження Лесі Українки, що відзначатиметься завтра, 25 лютого.
Леся Українка – одна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили. Адже все її життя – це подвиг, це постійна боротьба, це приклад справжньої мудрості та незламності волі. Читаючи твори Лесі Українки, ми уявляємо людину енергійну, вольову, мужню, сильну духом, а не тендітну, хвору жінку, прикуту невиліковною хворобою на довгі роки до ліжка. Вона захворіла ще в дитячі роки, але страшні муки не зламали дівчину, а, навпаки, зміцнили її духовно, додали нестримної жаги до життя:
Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?
Леся терпляче зносила всі страждання. І писала…
За коротке життя Леся Українка встигла зробити в галузі літератури стільки, що вистачило б на життя кількох. Вона була поетом, драматургом, прозаїком, літературним критиком, публіцистом, перекладачем і фольклористом. А служіння людям сповнювали поетесу почуттями радості.
Невмирущі твори Лесі Українки (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач) завжди будуть тривожити душі, будити розум, надихатимуть на благородні вчинки, а краса її мистецького слова буде вражати читачів навіть через багато-багато років. В цьому сьогодні ми разом з юними поціновувачами поетичного слова змогли переконатися на поетичному екскурсі «Дзвінка струна Лесиного слова», присвяченому 145-річниці від дня народження Лесі Українки, що відзначатиметься завтра, 25 лютого.
Діти з цікавість прослухали коротку інформацію про життя і творчість поетеси, а потім з захватом читали її вірші, ділились своїми враженнями від прочитаних творів, а на кінець взяли участь у невеличкій вікторині.
Вільні співи, гучні голоси, в ріднім краю я чути бажаю.
Л. Українка
Немає коментарів:
Дописати коментар