В саду божественних пісень Григорія Сковороди

                          "Світ ловив мене, та не впіймав"

                                                                            Г. Сковорода

   Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї  козака.

    У 1738 р. він вступив до Києво-Могилянської академії. З 1742 по 1744 рр. жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Навчання продовжив в Київській академії.

   З 1969 року і до кінця життя залишався мандрівним учителем. Майже тридцять років Сковорода мандрував курними шляхами Лівобережжя, заходив у села й хутори. Всюди зустрічали його як рідного, приймали як найпочеснішого гостя, бо з ним до хати входили дружня бесіда, добрий настрій, доброзичлива порада, влучний жарт.

   Саме на цей час припадає створення ним найголовніших філософських праць і поезій. Серед літературних творів найпопулярнішими була збірка «Сад божественних пісень» та «Байки харківські».

  3 грудня виповнюється 295 років з дня народження  письменника, педагога Григорія Савича Сковороди. З цієї нагоди сьогодні у нашій книгозбірні створена виставка-портрет «В саду божественних пісень Григорія Сковороди».

   І майже через три сотні літ від дня народження він залишається нашим сучасником,чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу.

Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у селі Іванівці на Харківщині.

   Те, що залишив він нам у спадок, це цілюще, життєдайне джерело, з якого черпатимуть наснагу ще десятки нових поколінь.