Твій біль, Україно

              
Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...

        Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ має осмислити  своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.
Організовуючи сьогодні, 26 листопада, інтернет-мандрівку «Твій біль, Україно» до Дня пам’яті жертв голодомору, ми вирішили підняти болючу тему з чорних сторінок нашого народу.
Голодомор… Що розумію під цим словом? Які емоції викликає оте, здавалося, просте поєднання літер? Співчуття чи жаль, скорботу чи страх? А може – лише байдужість в наших серцях і намагання закрити очі й вуха і мовчати… і просто забути?
Голодне лихоліття 32-33-х років не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Адже, в  могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували…

Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність.

        Ми щиро надіємось, що після сьогоднішнього заходу кожен учасник задумається над своїми помилками, почне цінувати те що має, переосмислить своє минуле, теперішнє і майбутнє….адже сьогодні кожен мав можливість порівняти своє безтурботне життя з тодішнім пеклом, а в їхніх серцях ніколи незгасне вогник пам’яті і співчуття…
 

Запаліть свічку, і згадайте всіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору!