Як психолог мужицької душі, Василь Стефаник не має собі рівних в українській літературі, він випередив чи не всіх, хто тільки писав про село… Переживання його персонажів були і переживаннями самого автора. Його тесть Кирило Гаморак говорив йому: «Не пиши так, бо вмреш».
Народився Василь Стефаник 14 травня 1871 року в селі Русові Снятинського району на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область), у заможній селянській родині. До школи спочатку ходив у рідному селі, потім в Снятині, де в 1883 році закінчив чотири класи народної школи, і того ж року батько віддав його до польської гімназії в Коломиї, де він пробув до 1890 року.
1891 рік. Василь Стефаник учень Дрогобицької гімназії. Літо… Канікули… Він їде в Нагуєвичі, щоб познайомитись з Іваном Франком. Ця зустріч поклала початок глибокій і щирій багаторічній дружбі, яка згодом дала Стефанику можливість сказати: «Франко поставив мене малим наслідником своїм».
Вродливий, ставний, з буйним чорним чубом, добре вихований, Стефаник був душею товариства…
Спадщина письменника — це книги новел «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926) та низка творів, не виданих окремою збіркою за життя автора. З біографією письменника, його творчістю знайомить виставка-портрет «Володар селянських дум - Василь Стефаник», що організована в нашій книгозбірні з нагоди дня народження письменника.
Творчість володаря душ селянських, великого майстра новели Василя Стефаника – одна із чарівних перлин нашої української культури, наша гордість і слава.
Немає коментарів:
Дописати коментар